Христос у Гефсиманському саду (фрагмент), Карл Генріх Блох

Отець Піо пише: «Ніхто і ніщо у світі не дасть Ісусові полегшення. Небеса в цю ніч для Нього закриті. А земля не розуміє Його любові. “Душа Моя тужить смертельно” – немовби шепоче Христос.

Він хоче до кінця терпіти, щоби людство знало, як Він любить його. Потрібно, щоби людство знало, до якого приниження може спонукати ця найвеличніша любов.

Можливо, душі святі, співчуваючі, можуть зглибити таємницю Гетсиманської молитви аж до кривавого поту. Але світ мусить побачити Ісуса, розп’ятого на хресті, щоби зворушити і спонукати до навернення, щоби його зворушив вигляд крові Ісуса і страшної агонії.

Ісусовому серцю, сповненому любові, й цього замало. Прийшовши до тями, Він знову молиться: “Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя”».

І Отець Небесний зіслав Йому ангела-утішителя. Та чим ангел може підтримати сильного Бога? Я бачу, як ангел припав перед вічною красою, що померкла в крові й дочасному тілі. Я бачу, як з невимовним благоговінням ангел благає Ісуса випити чашу терпінь задля прослави Отця та відкуплення грішників. Саме так ангел просив, щоби навчити і нас шукати допомоги в Ісуса, коли нашу душу заполонить самотність. Тоді Ісус, наша сила, прийде нам на допомогу, адже Він погодився взяти на Себе усі наші немочі. Так, мій Ісусе! Проте сьогодні Тобі потрібно випити аж до дна цю чашу терпінь! Тому сьогодні, Ти приречений на страшну смерть! О, мій Ісусе, нехай же ніхто не розлучить мене з Тобою! Якщо я протягом усього життя буду поділяти з любов’ю Твої страждання, то настане день, коли Ти удостоїш мене ласки любити Тебе перед обличчям неба; удостоїш ласки вічно співати Тобі похвалу в подячному молінні за Твої жорстокі страждання!»

Розважання на кожен день