Велике зло – сріблолюбство! Воно зробило Юду і святотатцем, і зрадником. Слухайте всі грошолюбці, котрі страждають Юдиною хворобою, слухайте і ухиляйтеся від пристрасті сріблолюбства. Бо якщо той, хто перебував з Христом, здійснював чудеса, користувався такою наукою, впав у таку безодню, то тим паче ви, котрі не чули навіть Писання і завжди горнулися до сьогочасного, слушно можете бути спіймані цією пристрастю, якщо не докладатимете невпинного піклування.

Юда постійно перебував з Тим, Хто не мав де голови схилити, постійно був напоумлюваний справами і словами, що не треба мати ні золота, ні срібла, ні двох одеж, і при всьому тому не напоумився. Як же ти сподіваєшся уникнути цієї хвороби, якщо не використовуєш сильного лікування і не докладаєш ретельної старанності? Жахливий, жахливий цей звір! Втім, якщо захочеш, легко подолаєш його. Це не є похіть природна, що доводять ті, котрі звільнилися від неї. Природні побажання для всіх спільні, а ця похіть походить лише від безпечності; від безпечності вона народжується, від неї зростає і, коли спіймає кого-небудь, тоді примушує жити протиприродно.

Дійсно, якщо вони не визнають одноплемінників, друзів, братів, родичів, словом – усіх, і з ними разом не знають і самих себе: то чи не означає це жити протиприродно? Звідси очевидно, що протиприродна і злоба, і хвороба сріблолюбства, котрої зазнавши, Юда став зрадником. Як же він став зрадником, якщо покликаний Христом? Бог, прикликаючи до Себе людей, не зв’язує свободи і не чинить примусу волі тих, котрі не бажають обрати чесноти: але напоумлює, дає поради, все робить, усіляко старається, щоби спонукати їх стати добрими; якщо ж декотрі не бажають бути добрими, Він не примушує. Якщо ти хочеш дізнатися, чому Юда став таким, то побачиш, що загинув він від сріблолюбства.

Через що він був спійманий цією пристрастю? Через те, що був безпечним. Через безпечність стаються такі зміни, тому що через ревність стаються зміни протилежні. Скільки таких, котрі були жорстокими, а зараз лагідніші за овець? Скільки таких, котрі раніше були нестриманими, а потім стали цнотливими? Скільки таких, котрі раніше були сріблолюбними, а тепер відкинули і своє власне майно? Зовсім протилежне сталося через безпечність. Так, Гиєзій жив зі святим мужем і став нечестивим через хворобу сріблолюбства. Бо ця пристрасть є жахливішою за всі пристрасті. Звідси грабіжники, звідси вбивці, звідси війни і кровопролиття, звідси всяке зло, як би ти його не назвав.

Сріблолюбний усюди буває поганою людиною, чи трапиться йому стати начальником над військом, чи над народом. І він буває таким не лише в справах громадських, але й у сімейних. Чи побажає женитися, не візьме доброчесної жінки, а візьме ту, котра гірша за всіх. Чи задумає купити будинок, купує не такий, котрий личить благородному, але такий, котрий може принести йому великий прибуток. Чи захоче що інше купити, купує найгірше. Але що я кажу про його начальництво над військом і народом і про його господарство? Якщо навіть він буде царем, то буде найнещаснішим з усіх у всесвіті, найбіднішим з усіх. Його статок буде подібний статкові якого-небудь убогого; він не буде блага всіх визнавати своїми, але вважатиме себе відокремленим від усіх, і, викрадаючи блага в усіх, стане думати, що він має менше за всіх. Бо, вимірюючи сьогочасні блага бажанням майбутніх, ще не набутих благ, він вважатиме перші мізерними в порівнянні з останніми.

Саме тому хтось сказав: немає нічого беззаконнішого за сріблолюбного. Бо він і сам себе продає, і стає спільним ворогом всесвіту, коли журиться, що земля не приносить золота замість колосків, і що замість копалень існують джерела, замість дорогоцінних каменів – гори; з обуренням дивиться він на родючість, засмучується від вигляду загального блага, відвертається від усякої справи, завдяки котрій неможливо здобути грошей, усе терпить, якщо можна йому отримати хоча дві малі монети; ненавидить усіх, бідних і багатих: бідних за те, щоби вони не прийшли до нього коли-небудь просити милостиню; багатих за те, що не має їхнього багатства. Він вважає, що всі заволоділи його майном, і що він усіма ображений: тому обурюється всіма, не знає задоволення і насичення; він є найнещаснішим від усіх, тому що вільний від сріблолюбства і люблячий істинну мудрість блаженніший за всіх.

Бо любомудрий, чи буде він рабом, чи паном, блаженніший за усіх. Ніхто не заподіє йому зла, хоча б з усього всесвіту зійшлися всі для того, щоби озброїтися і воювати проти нього. Лукава ж і зла людина, і така, яку ми описали, хоча би була царем і прикрашена незліченними вінцями, може зазнати від усякого величезних нещасть. Отак безсила злоба! Отак сильна чеснота.

Зібрання повчань