«Учителю, аби я прозрів!»

Сліпі люди бачать те, що ми, зрячі, не бачимо. Духовними очима, очима серця, можна краще бачити, ніж тілесними зі стопроцентним зором. Незрячі люди живуть у скорботі. Яка користь від скорбот? Нехай ніхто не спішить звільнитися від них. Вони приносять двояку користь.

По-перше, роблять нас ревнішими і уважними; по-друге, щоби бути почутими Богом, як сьогоднішній сліпий Вартимей був почутий Ісусом, хоч стільки людей Його супроводжувало. Ісус почув його більше серцем, ніж вухами. Всюди в Писанні ми знаходимо, що ті люди, котрі з вдячністю зносять скорботи, не лише згладжують безліч гріхів своїх, але й здобувають через це чималу ревність перед Богом. Тому і говорить Павло: «Від скорботи походить терпiння, вiд терпiння – досвiдченiсть» (Рим. 5:3-4). Святі, зазнаючи скорбот, ставали славнішими й любомудрими. Тому й пророк говорить: «Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх» (Пс. 118:71). Коли ти побачиш примножування бід, не сумуй, але ще більше підбадьорюйся. Бог допускає їх для того, щоби прогнати твою сонливість і безпечність, щоби пробудити тебе від сну. І тоді все зайве відсікається, тоді людина стає ревнішою до молитви, завзятішою до милостині й усяка пристрасть легше перемагається, кидаючись навтіки від скорботи. На початку Бог призначив нас на труди і скорботи, бажаючи не впокоряти нас, але напоумити і зробити кращими. Тому і біди, коли оточують нас з усіх боків, примушують бути пильними, і якщо ми уважні, то не зазнаємо від них жодної шкоди.

Розважання на кожен день