Тридцять другий тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок (Мк. 11:11-23)

«Дім Мій домом молитви назветься для всіх народів».
Многі приходять до Церкви, промовляють тисячі віршів молитви і виходять, не знаючи, що говорили вони. Вуста їхні ворушаться, а вухо не чує. Ти сам не чуєш своєї молитви, як же хочеш, щоби Бог почув твою молитву? Ти скажеш, що я схиляв коліна, але розум твій блукав деінде, вуста промовляли молитву, а розум перелічував прибутки, договори, умови, поле, володіння, компанії друзів. Диявол лихий, він знає, що під час молитви ми робимо великі успіхи, тому тоді він і нападає на нас. Часто, лежачи спокійно в ліжку, ми ні про що не думаємо і диявол у кутику дрімає; а коли приходимо на молитву, то він прокидається, посилає тисячі думок, щоб ми встали від молитви без користі.
Наслідуй ханаанянку. Ти не маєш біснуватої дочки? Але ти маєш грішну душу. Що сказала ханаанянка? «Помилуй мене, Господи» (Мф. 15:22). Так і ти скажи: «Помилуй мене, душу мою мучить біс». Гріх – великий біс. Біснуватий викликає співчуття, а грішник – ненависть; той заслуговує милосердя, а цей не має виправдання. «Помилуй мене» – коротка фраза, але вона пробиває небеса. Навіть, коли ти поза Церквою, благай і кажи: «Помилуй мене», говори не так устами, як благаючи розумом. Бог чує і тих, котрі мовчать. Для Бога головніше не місце, а стан душі. Єремія знаходився в багні водоймища й привернув до себе Бога. Даниїл був у левиній ямі й прихилив до себе Бога. Три юнаки були в печі, а, прославляючи, умилостивили Бога. Розбійник був прибитий цвяхами до хреста, а відкрив уста. Іов сидів на гноїщі, а користувався милістю Божою. Іона був у череві кита, а Бог почув його.
«Де б ти не був – молися. Ти – храм Божий. Не шукай місця, потрібний лише душевний настрій. Мойсей нічого не промовляв, а Бог йому: «Чого ти волаєш до Мене?» (Вих. 14:15). Ще раніше, ніж закінчиш молитву, ти вже отримаєш дарунок».