«Якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити?»

Якщо Бога Христа ставили на суд люди і питали, хто дав Йому владу, то тим більше Його слуги будуть гонені, переслідувані, висміювані. Не є учень понад Учителя.

Отця Піо осміювали протягом цілого його життя, підозрювали в психічному хворобливому стані, в ототожненні себе з Ісусом. Його любов, доброта, послух – всі чесноти, розвинуті до героїчного рівня, стали підвалинами його святості, бо засміяний, принижений і переслідуваний, він ніколи не скаржився, ніколи нікого не критикував.

Випадок з о. Піо викликав стурбованість церковної влади, адже він, нікому невідомий, скромний капуцин, став об’єктом, не завжди здорового, всезагального зацікавлення.

Подібність о. Піо до Христа особливо виявилась у терпіннях… Його життя було мукою, а подібність його терпінь до терпінь Спасителя – більш ніж очевидною, починаючи від недовіри і переслідувань з боку тих, котрі перші могли і повинні були зрозуміти. Осуд з боку настоятелів, вердикт – все це він прийняв, як звичайно, з готовністю і покорою. Згадуючи о. Піо під час четвертої річниці його смерті, кардинал Джузеппе Сірі, зокрема, сказав: «Ті, які перші повинні були визнати Христа, послали Його на хрест. Це ж трапилося і з о. Піо. Його змусили жити відособлено, йому заборонили навіть спілкуватися з людьми»…

Отець Піо з цілковитою покорою приймав ці рішення. Таке життя в цілковитій відособленості тривало безперервно три роки.

Цей час він посвятив виключно на молитву, спілкування з Богом. Пізніше вже для себе часу не матиме, усе буде поставлено на служіння Божому люду.

Розважання на кожен день