«І знову іншого послав, і того вбили».

Одним із слуг Господніх, який багато натерпівся за Святу Христову віру був св. Василій Великий.

Найбільших гонінь Христова Церква і особисто св. Василій зазнали від імператора Валента і його слуг. Імператор став аріянином і старався всю імперію до цієї єресі нахилити. Але на перешкоді йому став мужній архипастир Василій. Вісімдесят священиків Валент наказав спалити на кораблі, які не хотіли його послухати.

І ось імператор тепер наближався до Кападокїї, де Василій служив архієпископом. Василій чекав його без ляку. Св. Василія привели до префекта Модеста, правої руки імператора.

– Чому ти зухвало опираєшся великому імператору й один з-поміж усіх не слухаєш його? – закричав той.

– Мій Цар, Господь, забороняє мені це. Як я можу двом панам служити? – спокійно відповів св. Василій.

Розлючений префект почав тоді погрожувати Василієві, що відбере майно, засланням, муками, смертю.

– Погрожуй чимось іншим, бо жодна з цих кар не страшить мене.

– Чому?

– Тому, що конфіскація не злякає того, хто немає нічого. Хіба ти хочеш забрати цей потертий одяг і ті кілька книжок? Не більше лякаюсь засланням. Ця земля, на якій я тепер – не моя. Де б мене не заслали, я завжди буду вдома, або краще сказати, я всюди чужинець і подорожній, а Царство Боже – ось моя батьківщина. Щодо мук, то вони мало страшать мене, моє тіло таке немічне, що перший удар повалить його. Смерть буде мені доброчинством, вона мене візьме скоріше до неба, до Бога, для Якого служу, для Якого, я вже напівмертвий і до Якого я спішу дістатися.

– Ніхто ще не говорив до мене так сміливо, – відповів остовпілий префект, і, ставши перед імператором, сказав: «Пане, єпископ переміг нас».

Ще багато переслідувань зазнав святий, але вірним залишився Богові до кінця життя.

Розважання на кожен день