«Заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні».

Хто ті обрані, заради яких Господь іде на поступ? Це – улюбленці Божі. Тому і ми будемо любити Бога більше за все. Ті, котрі люблять Бога як слід, хоча би були в бідності чи в кайданах, у журбі чи в крайніх бідуваннях – вони будуть вважати себе щасливішими за царів. Тому й Павло, перебуваючи серед щоденних смертельних небезпек радів і веселився: «Нині я радію в стражданнях моїх за вас і поповнюю нестачу у плоті моїй скорбот Христових за Тіло Його» (Кол. 1:24).

І ми зможемо терпіти так, якщо полюбимо Бога, як любив пророк: «Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже» (Пс. 41:2). Хто любить Його, той ніколи не постидається, не потерпить і не втратить Улюбленого. Хто любить багатство, той при наближенні смерті втрачає предмет своєї любові. Те саме буває і з тим, хто любить тимчасову славу. І краса тілесна минає швидше, ніж весняний цвіт на дереві.

Трохи незвично описаний у житті святих діалог старців пустині.

Троє старців прийшли до авви Сісоя, щоб його послухати.

– Як можу врятуватися від вогняної ріки? – запитав перший.

– Отче, як врятуватися від скреготу зубів і хробака, який не гине (викидів совісті)? – додав другий старець.

– Що робити, щоб пам’ятати про підземельну тьму? – поцікавився третій.

– Я про ці речі не пам’ятаю. Бог є милосердний і я надіюся, що Він і до мене проявить Своє безмежне милосердя. А ви добре робите, бо коли пам’ятаєте про ці речі, не можете грішити. А я затверділий, навіть забув, що існує Божа кара на людей. І в тому є мій гріх постійний, – відповів авва.

І ці троє зрозуміли, що авва живе, насолоджуючись Божою любов’ю, а досконала любов проганяє страх земний.

Розважання на кожен день