Тиждень сиропусний. Понеділок (Лк. 19:29-40; 22:7-39)
(продовження)
Ми повинні виконувати наші вчинки зі спокоєм і без хвилювання, щоби ми постійно зберігати єдність з нашим Господом.
Ось як навчав св. Франциск Салезький: «Не гнівайтесь зовсім та не посилайтесь на жодний привід, яким би він не був, щоб відчинити двері свого серця для гніву… Позаяк, будучи опанованим гнівом, важко його прогнати, бо він входить як непомітний паросток, – моментально виростає і перетворюється в дерево».
Цей святий говорив, що йому навіть двадцяти років не вистачило, щоб опанувати спокусу гніву. Аж через багато років він здобув непорушний спокій, який виявлявся зовнішньо на його обличчі, з майже безперервною усмішкою на устах.
Той, хто хоче перебувати в постійному мирі, повинен пильнувати і ніколи не піддаватися поганому настрою. Як тільки він нас проймає, швидко його проганяймо, не чекаймо аж до вечора. Для цього читаймо добру книжку, співаймо побожні пісні або йдімо на приємну розмову до друга. Святий Дух говорить: «Гнів гніздиться в серці дурнів». У серці безумців, у тих, хто мало любить Божественного Спасителя, гнів залишається надовго.
Особа, яка щиро віддана Ісусові, не має поганого настрою. Не маючи іншої цілі, як тільки Божу волю, вона завжди задоволена, завжди спокійна і Божа воля її заспокоює у вирі лих. Звичайно, ця лагідність не здобувається без великої боротьби і любові до Ісуса Христа.
О вкритий презирством Ісусе! На згадку всіх тих нещасть, які Ти бажав витерпіти від людей задля любові до мене, я Тобі обіцяю надалі, задля любові до Тебе, приймати будь-яку образу. Амінь.