(закінчення)

Іоанн Золотоустий (347-407 рр)

Каже мудрець: «Сину, приступаючи до служіння Господеві – приготуйся до спокуси». І коли це застосувати до нашої теми, щоб ніколи не гніватися, то виникає питання: «Як це робити?»

Святі дають пораду. Під час молитви необхідно налаштовуватись, чи краще скажемо, приготовлятись до несподіваних нападів гніву. Такої методи дотримувались святі. Завдяки їй вони були приготовані терпеливо та благодушно приймати образи, ляпаси, поранення…

Святий Іван Золотоустий зауважує, що «вогонь не гасить вогню». Докинути до запаленого вогню в серці нашого ближнього ще нашу роздратовану репліку – це зовсім невідповідний засіб погасити пожежу, а навпаки, ще більше його роздмухати.

Можна заперечити, чи доречно відповідати лагідністю та ніжністю нахабі, який прискіпується до вас без всякої підстави? Ось відповідь св. Франциска Салезького: «Потрібно пристосуватись поблажливістю та лагідністю не тільки з усякого приводу, але також без приводу».

Якщо хочемо загасити вогонь гніву, поступаймо, як написано в Приповідках: «Лагідна відповідь відвертає гнів, а образливе слово збуджує лють» (15:1).

Проте якщо наша душа стурбована, найдоцільніше мовчати. Святий Вернард писав: «Збентежене гнівом око не може розрізнити, що справедливе, а що – ні». Пристрасть затуляє наші очі й не дає нам можливості відрізнити добро від зла.

Поступаймо, як св. Франциск Салезький: укладімо договір з нашим язиком – ніколи не говорити тоді, коли збентежене наше серце. Святий казав, що ніколи не відхилявся від цього правила, щоб потім через те не каятись.

Розважання на кожен день