Апостол Павло говорить, що жінка “спасеться через народження дітей, якщо буде у вірі й любові та в святості з цнотою” (1Тим. 2:15). Він говорить про виховання, що батьки та матері можуть пожати плоди чеснот своїх дітей, якщо добре виховають їх. У тому не мала, але досить велика полягатиме для них нагорода, що вони виховали ратоборців Христу. Втім, яким чином урятується жінка, якщо вона сама буде безчесна і сповнена багатьма пороками? Невже виховання дітей принесе їй якусь користь? Чи не буде ймовірним, що вона виховає їх подібними до себе?

Про доброчесну матір говорить він це, а не про всяку, що вона отримає велику нагороду і відплату. Слухайте це, батьки і матері: виховання дітей для вас не залишиться без нагороди. Справді, немаловажна справа – присвятити Богу дітей, даних від Бога. Якщо вони міцні опори і основи покладуть під дім, то матимуть велику нагороду; а за недбальство зазнають покарання. Бо й Ілій загинув через своїх дітей, тому що йому слід було напоумлювати їх, – і він, справді, напоумлював, але не так, як треба було б. Йому не хотілося засмучувати їх, і він і їх, і себе занапастив. Слухайте це, батьки. Наставляйте дітей своїх через настанови і повчання Господнє з великою старанністю.

Юність невгамовна і має потребу в багатьох наставниках, учителях, керівниках, наглядачах, вихователях. І лише за таких умов можливо приборкати її. Що кінь неприборканий, що звір невтримний, те ж саме є і юність. Тому, якщо спочатку і з раннього віку поставимо для неї відповідні межі, то пізніше не матимемо потреби у великих зусиллях; навпаки, потім звичка стане для них законом. Не дозволимо їм робити те, що приємно і водночас шкідливо; не догоджатимемо їм, бо вони діти; але здебільшого будемо їх виховувати в цнотливості. Бо догоджання більше за все завдає шкоди юності.

Про цнотливість їхню ми особливо повинні піклуватися, це ми особливо повинні пильнувати. Незабаром братимемо для них жінок, щоби вони, маючи чесне і нерозбещене тіло, поєднувалися з ними. Така любов особливо буває палкою. Хто був цнотливим до шлюбу, той тим паче залишиться таким після шлюбу. Навпаки, хто до шлюбу навчився перелюб чинити, той і після шлюбу стане робити те ж саме. Бо сказано в Писанні: “Блудникові солодкий усякий хліб” (Сир. 23:23). Для того і покладаються на голову вінці, – на знак перемоги, – що вони, не будучи переможеними, вступають у шлюбний чертог, – що вони не були подолані похіттю. Якщо ж хтось, охоплений хтивістю, віддався блудницям, то навіщо після цього він має і вінець на голові, якщо він переможений?

Це будемо їм прищеплювати, цим будемо їх напоумлювати, лякати, погрожувати, роблячи то те, то інше. Нам довірено важливу заставу – дітей. Тому будемо піклуватися про них і докладемо всіх зусиль, щоби лукавий не викрав їх у нас. Тим часом тепер у нас усе відбувається навпаки. Ми докладаємо всілякі для того зусилля, щоби поле було хорошим і щоби ввірити його надійній людині, – і погонича віслюків та мулів, і наглядача, і повіреного ми відшукуємо найумілішого; а на те, що для нас найдорожче, саме – на те, щоби доручити сина людині, яка би змогла зберегти його в цнотливості, не звертаємо уваги, незважаючи на те, що це надбання цінніше за всі інші і заради нього приходить решта благ. Про майно для них ми піклуємося, а про них самих – ні. Чи бачиш, яке безумство оволоділо нами?

Спочатку напоум душу сина твого, а надбання він уже потім отримає. Якщо душа в нього недобра, то він не матиме ні найменшої користі від грошей; і, навпаки, якщо їй дано правильну освіту, то бідність ніскільки не зашкодить йому. Чи хочеш залишити його багатим? Навчи його бути доброчесним. Бо таким чином він може і статок примножити; якщо ж і не примножить його, то, принаймні, він нічим не буде гіршим за людей заможних. Проте, якщо він буде злим, то хоча б йому були залишені тобою незліченні скарби, ти не залишив охоронця для них, а зробив його нещаснішим за тих, котрі повністю зубожіли. Бо для дітей, котрі не отримали правильної освіти, бідність краща за багатство; тому, що перша, навіть помимо їхньої волі, утримує їх у межах чеснот, проте остання, хоча би хтось і бажав цього, не дозволяє провадити життя доброчесне, але захоплює, звергає і вводить у безліч злочинів.

Ви, матері, більш за все дивіться за дочками: піклування це є для вас неважке. Пильнуйте за тим, щоби вони сиділи вдома; а передусім навчайте їх бути благочестивими, скромними, зневажати гроші і не надто турбуватися про вбрання. Так і заміж віддавайте їх. Якщо так виховаємо їх, то ви врятуєте не лише їх, але й чоловіка, котрий візьме її, – і не лише чоловіка, але й дітей, – і не лише дітей, а й онуків. Якщо корінь буде добрий, то й гілки будуть краще розвиватися, – і за все це ви отримаєте нагороду. Тому всі так робитимемо, як пристойно тим, хто піклується про благо не однієї душі, але багатьох через одну.

Бо дочки, беручи шлюб, повинні так виходити з батьківського дому, як виходять борці з місця змагань, тобто вони повинні знати досконально всю науку, за допомогою котрої вони могли б, подібно до закваски, всю суміш піднести до власної краси. І сини знову ж до того повинні бути скромними, щоби якнайшвидше можна було впізнавати їх за їх вихованістю і доброчесністю, і щоби вони заслужили велику похвалу і від людей, і від Бога. Нехай вони навчаться приборкувати черево, втримуватися від зайвих витрат, бути ощадливими, ніжно люблячими, нехай вони навчаться коритися владі. Бо таким чином вони можуть надати батькам велику нагороду. Тоді все буде для слави Божої і нашого спасіння, у Христі Ісусі, Господі нашім, з Котрим Отцю, разом зі Святим Духом, слава, влада, честь, нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Зібрання повчань