Проповідь о. Івана Петришака на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Сьогодні, у цей весняний, радісний, сонячний день святкуємо Благовіщення Пречистої Діви Марії. У скромному, нічим непомітному домі в Назареті жила Діва Марія, яка в Божих планах спасіння мала стати Матір’ю Божого Слова. Але щоб це здійснилося, Бог потребує добровільної згоди людини, тому Він посилає до Назарету ангела Гавриїла, як Свого речника, щоб звістити Марії про Свій задум вибрати її, з-поміж мільйонів жінок, на тілесну Матір свого Єдинородного Сина. Марія, як і кожна особа єврейського народу, чекала народження Месії. Читаючи святі тексти, вона очікувала Спасителя. Їй і на думку не приходило, що вона буде вибрана з усіх родів і що Месія має народитися за її посередництвом. Бачимо, що Боже рішення послати у світ Свого Єдинородного Сина залежало від згоди цієї, зовні нічим не примітної, але вибраної від віків, невинної, чистої дівчини. Коли Марія сказала «так» Господньому ангелові, Дух Святий зійшов на неї і в той час вона стала святинею, храмом живого Бога. У ній Господь знайшов місце Свого відпочинку. Ця подія Благовіщення докорінно змінила історію людства.

Це вчить нас, дорогі в Христі, збагнути, які великі наслідки можуть мати наші рішення. Вони можуть спрямувати хід історії в один або інший бік, особливо, коли це стосується покликання – вибору життєвого шляху. Це важливе фундаментальне рішення, яке людина приймає раз у житті. Коли Марія сказала «так», постав нерозривний зв’язок між Богом і людською природою. Бог нерозривно поєднався з людським родом, щоб у Своєму милосерді кожного з нас обожествити. З хвилини Благовіщення Божий Син починає перші хвилини Богочоловічого земного життя в дівочому лоні Пречистої Діви Марії. Після Благовіщення Марія спішить до своєї тітки Єлисавети, щоби привітати її і донести слова Божого ангела.

Боже Слово – це правда. Ми можемо чути багато слів, гасел, різного роду тверджень, але вони не є абсолютною правдою. Знаходяться інші люди, які все спростовують. Так діється з людськими словами, твердженнями, але не так є із Божим Словом. Сказано раз і воно діє у всі віки. Божим Словом створено небо і землю, усе видиме і невидиме, все те, що ми можемо бачити, і те, що скрите перед нашим зором. Усе створене Словом. Це Слово, промовлене Богом і яким усе створено, сьогодні зачинається в лоні Пречистої Діви Марії. Слово стало Тілом, – каже в Пролозі Іван Богослов, – і оселилося між нами. Це Слово Боже – Ісус Христос, Який народився від Діви Марії, став теж Словом написаним. Святе Писання – це Христос написаний. Щоб добре знати Ісуса Христа, треба знати Писання. Ісус Сам каже: «Дослідіть Писання». Ми можемо молитися, читати різні побожні книги, але коли ми не читаємо Святе Писання ми мало знаємо Ісуса. Святий Єронім каже: «Той, хто не знає Святого Письма, той не знає Ісуса Христа».

До одного мудреця прийшли два хитруни, які в складених долонях тримали метелика. «Кажуть що ти все знаєш, – сказали вони до нього. – Скажи нам, чи метелик у наших руках живий, чи мертвий? Вони вирішили: коли скаже, що живий, то вони легким рухом, його придушать, а коли скаже мертвий, то вони випустять із рук і цим засоромлять мудреця. Мудрець лиш посміхнувся і сказав: «Усе у ваших руках».

Дорогі в Христі! Господь Ісус відкупив нас від смерті, від вічного засудження, сам зазнав смерті, щоб нас виправдати і наше спасіння вклав у наші руки. Ми відкуплені, але спасіння залежить від нас. Усе в наших руках. Ми володіємо усіма засобами, щоби дістатися до неба: молитва, добрі діла, піст, Святе Писання, Пресвята Євхаристія і інші Святі Таїнства… Але, як каже святий Августин: «Бог не спасе нас без нас». Без нашого старання ми не осягнемо спасіння.

Діва Марія читала святі тексти, Святе Писання і почула голос Божий. Вона шукала Божої волі. І Бог їй об’явився. «Нехай буде Мені за словом твоїм», – каже вона на Божу пропозицію. Щоб пізнати Божу волю щодо себе, маємо читати Святе Писання. У Слові відкривається правда про наше життя і про наше спасіння. У Святому Писанні є відповіді на наші сокровенні прагнення, у ньому можемо знайти те, що заспокоїть наше розбурхане серце.

Його можуть читати і діти, і дорослі, молодь і старше покоління. Воно відкривається усім, хто шукає правду. Діти, читаючи Святе Писання в Старому Завіті дізнаються про сотворення світу, що Божа рука усе це створила. У Новому Завіті дізнаються про народження Месії і притчі. Молодь, яка шукає свою дорогу в цьому неспокійному світі почерпне багато настанов, як не піддатися на різні провокації у світі, а довіритись Богові, Який є дорогою, правдою і життям. У книзі Притч дізнаються про мудрість батька, який навчає дітей. «Слухай мій сину, – так звертається батько, – більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя» (Пр. 4:23). Батько вчить, як вирости і бути щасливим.

Для подружжя у Святому Писанні є теж що почерпнути. Старий Завіт навчає, що подружжя створене Богом, чоловік і жінка є одним тілом, одним життям, воно має бути святим. Уже немає двох, а одно – єдність і нероздільність до смерті. Щоб панував мир і спокій, має бути повага один до одного. Жінка Авраама до свого чоловіка зверталася з великою любов’ю, паном його називала. У Новому Завіті маємо подружжя Прискиллу і Акилу, які вирізнялися гостинністю, приймали в себе апостола Павла. Коли пізнали Божу путь, то працювали з Павлом для Бога в проголошенні Слова, що є прикладом до наслідування.

Старші люди, які прожили довге життя і думають про вічність, але не тільки вони, а всі, молоді і старші, мають задумуватись про вічність, бо ніхто не знає, коли прийде Господь, саме у Святому Писанні знайдуть багато місць, де Ісус говорить про майбутнє: «Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе» (Ін. 11:25) «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день» (Ін. 6:54).

І найважливіше, Святе Писання – це світильник на нашій дорозі до Бога. Коли Христос після Воскресіння з’явився Своїм учням, то відкрив їх розум, щоб вони розуміли Писання. Те, що раніш було закрите, незрозуміле, раптом стало ясним. Так буде і з нами, коли вивчатимемо Святе Писання. Можливо, відразу буде дещо незрозумілим, але з часом Господь відкриється в Слові. Нас сьогодні бомбардують різною суперечливою інформацією, посланнями, агітаціями. Однак, лише Слово Боже має глибину, ясність і необхідну владу, щоб допомогти нам розібратися в усьому цьому. Воно дозволяє нам відкрити правду і Божу присутність у нашому житті. Слово Боже має таку владу, якої не має жодне людське слово, жодне людське судження. Це те, що можуть пережити усі християни, усі ми. Хто читає щоденно Писання, може це ствердити.

Діва Марія ціле своє життя носила у своєму серці Боже Слово. Одна жінка до Ісуса сказала: «Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!». А Він озвався: «Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його» (Лк. 11:27,28). Найглибше Боже Слово Діва Марія прийняла в момент Благовіщення. Як наслідок вона дала світові Ісуса. Навіть після народження Ісуса Марія в серці зберігала все те, що стосувалося її Сина. Вона була з Ним поєднана постійно, чи то у фізичний спосіб – тридцять років у Назареті, чи в духовний, коли віддала Його світові. Вона постійно була із своїм Сином.

Дорогі в Христі, так як і Марія, ми також покликані давати світові Христа. Саме через нас люди можуть відкрити Його любов, Його співчуття, Його милосердя. Тільки тоді автентично передамо Ісуса, коли відкриємо Його для себе в Божому Слові. Молімося до Марії, щоб ми змогли любити Ісуса так, як Його полюбила вона, Його Мати, щоб ми ніжно полюбили Христа, Божого Сина – Боже Слово. Амінь.

Автор: о. Іван Петришак

Усе по темі: Благовіщення Пресвятої Богородиці