“Багато людей не хочуть мати стосунки з Богом Живим через небажання жертвувати власним комфортом”, – вважає редакція сайту . . .

Господь не потребував і не потребує схвалення з боку людей. Він хоче від нас покаяння: «Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4:17), – і то лише за умови, якщо ми воліємо мати добрі стосунки з Ним. А якщо не хочемо мати таких стосунків або ж не хочемо каятися… то це проблеми вибору особистого кожного. З усіма відповідними наслідками: «Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий нехай ще оскверняється; праведний же нехай ще творить правду, і святий нехай ще освячується. Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його» (Одкр 22:11,12).

Взяли для прикладу останній розділ останньої біблійної книги, Книги Одкровення не просто так, а щоб нагадати, що це завершальне Боже слово, яке Він адресував людям. Інше Він казатиме вже особисто на Своєму Остаточному суді, більш відомому як Страшний. Втім, хто хоче знати наперед, то 25-й розділ Євангелія від Матфея з 31-го по 46-й вірші детально описує перебіг подій цього Божого суду. Але це буде потім, а нині Христос звертається до всіх нас із попередженням, про сенс якого здогадатися не дуже важко: Господь дає кожному з нас свободу вибору, і згідно вчинків, що стали наслідками цього вибору, Він віддаватиме кожному належне.

Хіба все це складне для розуміння, хіба в цьому прихований якийсь таємний сенс? – Авжеж ні! Через те на Божому суді не вдасться вивернутися чи якось уникнути заслуженого Божого покарання. Точніше відплати за скоєне і незроблене. Так-так, бо «хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх» (Як. 4:17), – і здається, для багатьох людей це стане таким собі «одкровенням», адже на думку багатьох, звісно, якщо вони взагалі про це колись чи десь задумуються, гріх – це якийсь поганий вчинок, а от коли гріх – це банальна відсутність доброго вчинку… Тут, як мовиться, без коментарів.

Але це ще не все, адже є Боже веління: «Йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мф. 28:19). Так, це веління було звернене до апостолів, але тепер настала наша черга проповідувати всьому творінню Благу Звістку про Спасителя. Ясна річ, що хтось почне заявляти, що навчати «всі народи» це явно не за його силами, але Господь і не вимагає від нас такої жертовності та посвячення, достатньо почати із самого себе та свого близького оточення. З’ясувати для початку в чому саме полягає Блага Звістка (насправді про це не знає багато людей, які вважають, що вірять у Бога), ну а далі розпочати нести її оточенню, за біблійним принципом: «Вірний у малому і у великому вірний…» (Лк. 16:10). У сенсі проповіді решті світу…

А тепер самий час повернутися до початку нашої розмови: Господь не потребував і не потребує схвалення з нашого боку. Тому Він свого часу сказав наступні слова: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8:34). І хрестом на той час була зовсім не ювелірна прикраса, як багато хто не знає сьогодні, а засобом страти. І Спаситель був серйозним у Своєму попередженні, яке не в меншій мірі стосується нас: слідування за Христом у всі часи мало свою ціну. Часто найвищу: власне життя послідовника Христового.

От такі стосунки закладені Богом, без жертви в будь-якому випадку не вдасться обійтися, а якщо певна людина не бажає жертвувати заради Господа не те, що власним життям чи здоров’ям, а навіть у найменшій мірі своїм комфортом, то це її вибір з усіма відповідними наслідками: «Якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими» (Мк. 8:38).

Редакція сайту

Ближче до Бога

Ваш коментар: