Послухай, як іноді й Апостоли до участі у своїх розпорядженнях допускали підлеглих. Бо, коли вони висвячували сім дияконів, повідомили про це спочатку народові. Коли Петро вибирав Матвія, запропонував це всім, хто був з ним тоді: і чоловікам, і жінкам. У Церкві не мають місця ні зарозумілість тих, хто начальствує, ні раболіпство підлеглих, але є влада духовна, котра вважає для себе здобутком брати великі труди через турботу про вас і не шукати великих почестей.

Бо в церкві треба жити, як в одному домі; як складові одного тіла, – повинні всі бути прихильні один до одного. Бо і хрещення одне, і трапеза одна, і джерело одне, одне творіння і Отець один. Отже, навіщо розділяємося, коли стільки зв’язків, які єднають нас? Навіщо розриваємо цей союз? Знову змушені ми оплакувати те, про що багаторазово я плакав. Сліз гідний теперішній наш стан. Так далеко відірвалися один від одного ми, котрим належало б зображати собою союз одного тіла. Тоді б і менший міг приносити користь більшому.

Бо якщо Мойсей від тестя свого взнав щось корисне, чого сам не знав, то тим паче потрібно би цьому бути в Церкві. І що то була за причина, через яку духовна людина не знала того, що знав невірний? Та, щоби всі, хто був тоді, переконалися, що Мойсей – людина і має потребу в Божій допомозі, хоча і море розділив, хоча і камінь розсік, і що дії ці здійснені не людським єством, але Божою силою. І нині, якщо один не сказав корисного, нехай інший устає і говорить. Хоча би він був і менший, але якщо пропонує що-небудь корисне, – віддай перевагу його думці; хоча би він був навіть останній, не залиши поза увагою.

Бо ніхто з них не віддалений так від ближнього, як від Мойсея був віддалений тесть його, і, проте, Мойсей не лише удостоїв вислухати, але прийняв пораду його, наслідував її, вписав її в книги, не посоромився навіть віддати її історії, на позбавлення гордості багатьох. І, таким чином, наче на стовпі зобразивши цю пораду, залишив її нащадкам, бо знав, що історія ця для багатьох буде корисна. Отож, не зневажатимемо тих, котрі дають нам корисні поради, хоча би вони були з підлеглих, хоча би вони були люди нижчі. Не будемо визнавати гідним переваги те, що пропонуємо самі. Але що виявиться корисним, те нехай і схвалюється всіма.

Багато хто, маючи слабкий зір, розпізнають дещо краще за тих, хто має гострий зір, тому що ретельно й уважно розглядають. Не кажи: навіщо кличеш мене на раду, якщо не слухаєш, що кажу? Такі звинувачення личать не радникові, а владолюбній людині. Радник владний тільки пропонувати свою думку. Якщо буде дана інша порада, більш корисна, а він вимагатиме, щоби зробили так, як йому хотілося, то він уже не радник, а владолюб, як я сказав. Тож не робитимемо так, але, очистивши душу від усякої гордості й марнославства, шукатимемо не того, щоби тільки наші думки були пошановані, але щоби завжди першість була за корисною порадою, хоча і не нами вона дана.

Немало отримаємо користі, хоча й не самі придумаємо корисне, але приймемо його від інших; навіть отримаємо велику нагороду від Бога й удостоїмося тим більшої слави. Бо як той, хто сказав корисне, називається мудрим, так і ми, котрі прийняли слово його, заслуговуємо похвалу за розсудливість і поміркованість. Так споруджують будинки і міста; так, творячись, і Церква отримає більший приріст; так і ми, влаштувавши, як слід, теперішнє життя, сподобимося майбутніх благ.

Зібрання повчань