Шлях до пекла
“Часто вірні у своїх намаганнях вгодити Богу вдаються до методів людей світу цього, з відповідними наслідками”, – вважає редакція сайту . . .
Часто вірні, до того ж у намаганнях вгодити Богу Живому, припускаються тих самих помилок, що і люди світу цього у своїй гонитві за усілякими земними благами. Цікаво, як таке взагалі може статися? Спробуємо відповісти на це вкрай важливе запитання навівши два вислови. Перший з них доволі відомий навіть людям, які жодного разу у своєму житті не тримали в руках Біблію: «Благими намірами вистелена дорога до пекла». І мова зараз йде, зауважте, не про людей світу цього (з ними начебто і так все зрозуміло), а про вірних, ба більше, про людей, які присвятили своє життя служінню Богу. Принаймні, вони вважають, що присвятили його.
Хоча, слід зауважити, мотивація в такій категорій вірних може бути різною. Про одну з мотивацій, точніше, про її наслідки, Спаситель сказав наступне: «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Мф. 7:21-23).
Тут, зрозуміло, мова йде про людей, які лише прикривалися святим Божим Ім’ям заради власної користі. Таке, на жаль, доволі часто трапляється в Церкві Христовій. Але ж буває і інша мотивація, коли люди дійсно щиро служать Богові, от лише наслідки такого служіння добре описав апостол Павло: «Чи будує хто на цій основі (себто Ісус Христос) із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, – діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного‚ яке воно є. У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду. А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім, сам спасеться, але так, ніби через вогонь» (1Кор. 3:12-15).
Ясна річ, тут йде мова взагалі про всіх вірних, от лише деякі з них зазнають фіаско в плані отримання небесних нагород. І станеться це через те, що вони дозволили світу нав’язувати його критерії успіху і методи виконання в їх служінні Богу Живому. Подібне можна доволі часто поспостерігати в праці деяких служителів. Не беремося висувати жодні припущення стосовно їх мотивації (вона якраз може бути доброю), але от методи, якими вони хочуть залучити людей до Церкви, часто нічим не відрізняються від методів світського агентства з найму персоналу.
Так, подібна діяльність може досягти якогось там результату, от лише його ніяк не можна назвати завоюванням душ для Божого Царства. Адже стосунки певної людини з Господом починаються з її покаяння, а зовсім не з підрахунку тих благ, які вона може отримати, якщо прилучиться до певної общини. А саме з переваг, які можна отримати, часто розпочинають розмову сучасні «рекрутери» із залучення людей до Церкви Христової. Повторимося, наміри в цих людей можуть бути і добрими, от лише до Царства Божого вони не приведуть. Не їх самих, не тих, кого вони кудись там залучили.
Стосовно ж другого вислову, то це Христове попередження: «Яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мк. 8:36,37). – На жаль, деколи це попередження стосується і вірних, коли вони намагаються бути максимально ефективними в служінні Богу… проте не просячи Його про допомогу. Таке насправді стається доволі часто: вірні не моляться (або ж приділяють молитві мало часу, вважаючи це «марною тратою часу»), не шукають волі Божої у власному житті, вважаючи, що вона їм і так відома, власне втілюючи її. Подібний підхід до стосунків з Богом, ясна річ, призводить до цілковитого краху… Якщо тільки Бог не зупинить гордівника на його шляху до пекла. От лише багато хто воліє слідувати цим шляхом далі попри всі Божі застереження.
Редакція сайту
Ваш коментар: