Про спроби сучасних людей не помічати біблійних речей, зокрема кінець цього світу, роздумує публіцист Михайло Неволін . . .

Есхатологія – це розділ богослов’я, що викладає вчення про Друге Пришестя Ісуса Христа, про воскресіння, про суди, про тисячолітнє царство.

У перші роки існування Церква зверталася до теми Другого Пришестя постійно. Можна сказати, що більшість проповідей перших християн зачіпали дві теми – Воскресіння Ісуса Христа і Його прийдешнє Пришестя.

У I столітті, при Нероні, почалися гоніння на християн і стало здаватися, що події, які описуються в Книзі Одкровення, на порозі. У 95 році, під час правління Доміціана, переслідування християн прийняли масовий характер. Коли ж у III столітті Децій став імператором, християн вже стали називати головною небезпекою для імперії, відповідно, множилися і гоніння на них. Поза сумнівом, що в усьому цьому легко можна було побачити близькість подій, про які писав Іоанн у Книзі Одкровення, Книзі, що завершує Біблію.

Есхатологічні очікування в історії Церкви розгоралися і згасали. Природно, що найяскравіше ці очікування проявлялися за часів якихось катаклізмів: землетрусів, цунамі, масових епідемій. Різні політичні потрясіння і навіть незвичайні поєднання цифр на календарі також часто викликають підвищений інтерес до есхатології в суспільстві.

Час від часу очікування кінця світу приймали крайні форми, породжуючи різного роду проблеми. Можна згадати, наприклад, реформи Никона і період розколу Російської Православної церкви.

Співробітники християнських ЗМІ знають, наскільки приваблива тема Другого Пришестя для певної категорії людей. Редакції отримують подібні «дослідження» досить регулярно. Об’ємні рукописи, що містять іноді якісь формули, графіки, діаграми, присвячені одному – обчисленню дати Дня Господнього. Любителі пророцтв у кожній події намагаються знайти щось апокаліптичне, будь то події глобального масштабу (наприклад, сильні землетруси або цунамі) або зовсім вже локальні (пересихання річечки в невеликому селищі). Але подібні «дослідники» – це особлива категорія людей, яка завжди була, є і буде. Люди продовжують обчислювати, передбачати нові і нові дати, посилаючись на якісь «знамення». В основному ж ця тема сьогодні не така популярна.

У наш час багато понять, слова та ідеї настільки дискредитовані, що їх іноді не хочеться зайвий раз повторювати. Список таких дуже великий, наведу лише деякі: демократія, лібералізм, патріотизм і т. ін. Незважаючи на те що ці слова навряд чи можна назвати негативними, частіше їх стараються зайвий разів не вживати. Щось схоже відбувається і з інформацією про Друге Пришестя Христове. За два тисячоліття його передбачали не один раз, але доки жодна з призначених дат не виявилася вірною.

У теперішній час маятник громадської думки гойднувся в інший бік. Це помітно і в Церкві і в суспільстві в цілому. Сьогодні, мабуть, не почуєш несамовитих проповідей, що викривають усіх і усе в гріховності, і нескінченних розмов про прийдешній кінець світу. Сьогодні інший час, коли ми намагаємося не вимовляти слово «гріх», ми уміло підбираємо йому синоніми – «альтернатива», «персональний вибір» і т. ін. На зміну однієї крайності прийшла друга. Не бажаючи асоціюватися з людьми, що кричать про прийдешній кінець світу, ми зовсім не торкаємося цих питань.

Про Біблію сьогодні говорять у нашому суспільстві, мабуть, частіше, ніж раніше. Але сприймається вона не як Слово Боже, а швидше як посібник з морального вдосконалення. Хорошим тоном вважається в розмові до місця вставити якийсь біблійний вислів, наприклад з Притч Соломонових. У той же час центральну звістку книги – про те, що Бог створив небо і землю, що Ісус Христос помер за гріхи людини і воскрес з мертвих, що Він вознісся на небо і Він прийде знову, – оминають стороною.

Наші сучасники легковажно відкидають біблійні пророцтва про майбутнє. І в той же час іноді вони – на подив легко – приймають на віру дивні історії про контакти з інопланетянами, про пристріт, про воду, яка може ввібрати в себе «негативну енергетику хвороби», якщо виставити посудину на вікно в місячну ніч.

Досягнувши безперечних успіхів у багатьох галузях науки і техніки, наші сучасники впали в ілюзію повного контролю над ситуацією. Сьогодні, наприклад, декому з нас вже здається, що ми не просто навчилися достовірно прогнозувати зміни погоди і клімату, але ось-ось почнемо його формувати на власний розсуд; що ми не просто навчилися лікувати багато хвороб, але скоро навчимося перемагати і саму смерть. На цьому фоні біблійні застереження і заповіді виглядають майже анахронізмом, а розмови про кінець світу в більшості країн майже припинилися. Побоюючись уславитися ретроградами і мракобісами, багато християн старанно уникають цієї теми.

Багато хто з наших сучасників сприймає життя як щось нескінченне, а при виникненні проблем потрібно лише «включити додаткові ресурси», немов у комп’ютерній грі. Це означає, що навіть якщо перед людиною і стоїть якийсь вибір у цьому житті, то його можна зробити коли завгодно. Життя людства в цілому також сприймається як нескінченний шлях до тріумфу прогресу…

Проте я ризикну висловити непопулярну думку: те, що говориться в Біблії про кінець світу, – реальність. І можливо, сьогодні ці події ближчі, ніж колись, бо саме тепер їх ніхто не чекає…

Церква та суспільство