Не віддаватимемося миттєвим задоволенням, – бо теперішнє життя є миттю, – щоби потім не накликати на себе вічних мук; але краще – мить потрудитися, щоби потім вічно торжествувати. Ви знаєте, що й у справах житейських багато хто так чинить і береться за легку працю для тривалого спокою, хоча часто і протилежне виходить. Бо тут вигоди бувають не відповідні до трудів; а часто стається так, що труд потрібний величезний, а користь від нього дуже мала, а деколи і жодної.

Та не так є в Царстві Небесному: там і малий труд нагороджується великою і несказанною втіхою. Дивися, тут землероб працює цілий рік і часто, наприкінці надії, позбувається плоду таких багатьох трудів своїх. Знову ж, мореплавець і воїн живуть до глибокої старості в боротьбі і трудах; але часто той та інший залишають своє поприще так, що перший позбувається свого багатого тягару, а другий разом з перемогою втрачає і саме життя. Отож, яке ми матимемо виправдання, коли віддаємо перевагу важким трудам у справах житейських, за котрі беремося для короткочасного заспокоєння або навіть зовсім даремно – бо надія на них дуже сумнівна; – а в справах духовних чинимо навпаки і за короткочасне недбальство накликаємо на себе страшне покарання.

Тому, прошу вас усіх, потурбуйтеся звільнити себе колись від цих згубних уз. Бо в той час ніхто нас не врятує: ні брат, ні батько, ні син, ні друг, ні сусід, ні хто інший; але якщо справи наші осудять нас, то все буде втрачено, і ми, звичайно, загинемо. Як сильно волав багатій, як благав Патріарха і просив послати Лазаря? Але послухай, що Авраам відповідав йому: “І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять” (Лк. 16:26). Скільки діви благали інших дів, щоби виділили їм трохи єлею? Але послухай, що і ті кажуть: “А як і нам, і вам не стане?” (Мф. 25:9). І ніхто не міг увести їх до чертога Жениха.

Розмірковуючи про це, потурбуємося про своє спасіння. На які б ти не вказав тут труди, які б ти не показав муки, все це нічого не означає в порівнянні з майбутніми благами. Уяви ж, навпаки, вогонь, залізо, звірів чи щось ще більш жорстоке: все це не складе і тіні майбутніх мук. Бо тутешні муки, коли їх збільшують, тоді особливо і стають легшими, і швидше наближують хвилину звільнення від них, коли тіло не може вже терпіти ні жорстокості, ні продовження мук. Але там буде не так. Там тривалість і надмір будуть разом, як у радісному стані, так і в плачевному.

Отже, доки є час, “станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його” (Пс. 94:2), щоби тоді нам побачити Його сумирним і милостивим, щоби уникнути тих грізних сил. Подивися тут на воїнів, котрі служать своїм начальникам, як вони тягнуть винних, як зв’язують, як бичують, як мучать, як, для збільшення мук, підносять смолоскипи, як відсікають члени тіла. Та все це іграшка і сміх у порівнянні з майбутніми муками. Бо тут муки тимчасові, а там “черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає” (Мк. 9:48), тому що і тіла наші будуть нетлінні. Не дай, Боже, нам пізнати їх на досвіді, але хай ці жахи залишаться для нас лише на словах; не дай, Боже, щоби ми були віддані тим мучителям, але щоби тут виправились. Скільки тоді звинуватимемо самих себе! Скільки будемо плакати, скільки ридатимемо! Та все буде марно.

Бо і стерничі не допоможуть кораблю, коли він зруйнується і піде на дно, ні лікарі, коли хворий помре. Потім лише кажуть, що те і те слід було зробити, але все даремно, все марно. Бо і говорити про все, і робити все треба тоді, коли ще є надія виправити справу. Але якщо не залишилося нічого в нашій владі і все занапащено, тоді даремно вже й кажуть, даремно й роблять. Тоді і юдеї скажуть: “благословенний той, хто прийде в ім’я Господнє!” Та цей вигук аніскільки не допоможе їм. Бо коли треба було говорити це, вони не говорили. Але щоб і з нами не сталося такого, змінимо наше життя, щоби постати перед судом Христовим з усією сміливістю і сподобитися майбутніх благ. Амінь.

Зібрання повчань