І малі гріхи є нечистота й скверна, як, наприклад, лихослів’я, ганьблення, неправда; або, краще сказати, і ці гріхи не малі, але вельми великі, – настільки великі, що вони позбавляють Царства Небесного. Як і яким чином? “А хто скаже, – говорить Господь, – на брата свого: “потвора”, підлягає геєні вогненній” (Мф. 5:22). Якщо ж настільки винен той, хто називає брата свого безтямним, – що здається незначніше за все і властиве дитячій бесіді, – то той, хто називає його лихим, злодієм, заздрісником і обзиває іншими незліченними лихослов’ями, якому не буде відданий суду й покаранню? Що може бути жахливіше за це? Але дослухайтеся, прошу вас, до слів моїх. Якщо “зробивши це одному з цих братів Моїх менших”, зробили Самому Господу, і “не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили” (Мф. 25:40-45), то чи не те ж саме буває і з лихослів’ям і ганьбленням? Той, хто лихословить брата свого, лихословить Бога; і той, хто віддає шану брату своєму, віддає шану Богові.

Тож привчатимемо язик свій говорити добре: “Стримуй, – сказано в Писанні, – язик свій від зла” (Пс. 33:14). Бог не для того дав нам його, щоби ми лихословили, щоби ганьбили, щоби зводили наклеп один на одного, але щоби прославляли Бога, щоби говорили те, що дає благодать тим, хто слухає, що служить для напучення, для користі. Ти сказав про когось щось погане; яку ж ти отримуєш користь, завдаючи шкоди разом з ним і самому собі? Бо ти заслуговуєш назви ганьбителя. Немає, справді немає жодного зла, котре б зупинялося на одному тому, хто терпить, а не поверталося й на того, хто заподіює зло; так, наприклад, заздрісний, мабуть, умишляє лихе проти другого, але наперед сам смакує плоди злоби, терзаючись, виснажуючись і зазнаючи загальної ненависті; користолюбний позбавляє майна інших, але водночас позбавляє й самого себе любові або, радше, заслуговує загального осудження.

Добра слава набагато краща за багатство, її втратити нелегко, а втратити багатство легко; або краще сказати, якщо його немає, то неімущий не зазнає ніякої шкоди; а якщо її немає, то людина зазнає осудження й висміювання, стає ворогом і ненависним для всіх. Також гнівливий насамперед карає себе, терзаючись у самому собі, а потім уже того, на кого гнівається. Так само і лихомовний насамперед ганьбить себе самого, а потім уже того, про кого говорить недобре; або навіть не може зробити з ним і цього, але сам заслуговує наймення людини поганої й ненависної, а того робить ще більше любим.

Бо якщо той, про кого він говорить погано, не відповідає йому тим же самим, але хвалить і звеличує його, то складає похвалу не йому, а самому собі. Як ганьблення ближніх повертається спершу, як я раніше сказав, на самих ганьбителів, так і добро, зроблене ближнім, приносить насамперед радість самим тим, хто робить. Той, хто чинить добро і зло, неодмінно сам перший зазнає це та інше; як вода, котра витікає з джерела, гірка й смачна, і наповнює посудини тих, хто приходить, і не зменшує джерела, котре її породжує, так само зло й добро, від кого походить, того й тішить або занапащає.

Зібрання повчань