Чеснота є безсмертна й незборима, не підкорюється мінливостям теперішнього життя, але, злітаючи вище сітей нечестя, на все людське дивиться ніби з якогось високого стовпа, і не відчуває нічого, що для інших буває обтяжливим. Навпаки, як людина, котра стоїть на високій скелі, сміється над хвилями, бачачи, що вони з шумом б’ються об скелю і відразу перетворюються на піну, так і той, хто подвизається в чесноті, перебуваючи в безпечному місці, не зазнає ніякої неприємності від житейських хвилювань, але живе спокійно, насолоджуючись тишею своїх помислів, і, уявляючи собі, що справи теперішнього життя, котрі минають так скоро і швидко, нічим не відрізняються від течій річкових.

Бо як буває з хвилями морськими, що вони то піднімаються на несказанну висоту, то раптом знову спадають, так само, бачимо ми, і люди, які не дбають про чесноти і віддані пороку, то високо мудрують, піднімають брови й мають успіх у справах теперішнього життя, то раптом принижуються і впадають у крайню бідність. Саме на них указуючи, і блаженний Давид говорив: “Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її. Бо коли помре, то не візьме з собою нічого” (Пс. 49:17-18). І добре сказав: “Не бійся”. Нехай, каже, не бентежить тебе численність його багатства і блиск слави. Бо незабаром ти побачиш його лежачим на землі, нерухомим, мертвим трупом, який став їжею для хробаків, позбавленим усього цього багатства і слави, який не може нічого взяти зі собою, але все залишив тут.

Тож не бентежся, дивлячись на теперішнє, і не ублажай того, хто незабаром повинен позбутися цього. Бо таке теперішнє щастя і така властивість багатства: воно не супроводжує тих, хто відходить звідси; ні, вони, залишивши тут усе своє багатство, відходять нагими і нічого неімущими, несучи зі собою одне нечестя і накопичений ними через багатство тягар гріхів. Але в чесноті нічого такого немає: навпаки, вона і тут ставить нас вище наших злозичливців і робить непереможними, надає нам ненастанне задоволення і не дає зазнати мінливість справ; супроводжує нас і в час відходу звідси, і тоді ж особливо, коли ми потребуємо її допомоги, – у той страшний день надає нам велику допомогу, схиляючи на милість до нас Суддю; і, як тут, під час бідувань, підіймає над бідами, так і в майбутньому рятує тих, хто володіє нею, від вічних мук. Мало цього; вона ще спричиняє нам і насолоду несказанними благами.

Зібрання повчань