Оберігатимемо душу від того, що здається байдужим, але спричиняє гріхи. Бо серед дій одні – суть гріхи, а інші – не гріхи, але бувають причиною гріхів; наприклад, сміх за властивістю своєю не є гріх, але він буває гріхом, якщо простягається понад міру; бо від сміху постає глузливість, від глузливості – лихослів’я, від лихослів’я – ганебні діла, а за ганебними ділами – покарання й мука. Тож вирви спочатку корінь, щоби знищити всю хворобу; якщо ми будемо остерігатися байдужого, то ніколи не дозволимо собі забороненого. Так для багатьох здається байдужим – дивитися на жінок; але від цього постає любострасна похіть, від похоті – перелюб, а за перелюбом – знову покарання й мука. Так і розкіш видається ніскільки не порочною справою, але звідси – пияцтво й незліченна безліч зол, зв’язаних з пияцтвом. Отже, в усьому будемо знищувати початок гріхів.

Християнинові недозволенно жити байдуже; але треба призначити для себе закони й правила, щоби робити все ретельно, навіть щодо того, що вважається байдужим. Бо все теперішнє життя є подвиг і боротьба, і тим, хто одного разу вступив на це поприще чесноти, треба бути стриманими в усьому: “Усі подвижники, – каже Апостол, – утримуються від усього” (1Кор. 9:25). Чи не бачиш, як у гімнастичній боротьбі багато піклуються про себе ті, котрі стають до боротьби з людьми, і з якою стриманістю вони тренують своє тіло? Так повинно бути й тут. Але через те, що в нас боротьба не з людьми, а зі злими духами, то й тренування наше, й стриманість повинні бути духовні; бо й обладунки наші, в які одягнув нас Христос, є духовні.

Отож нехай і око має свої межі й правила, щоби не захоплюватися відразу всім, що подається йому; і язик нехай має загорожу, щоби не випереджати думки. Для того і зуби, і губи створені для охорони язика, щоб язик ніколи не поривався нестримно, відкривши ці двері, але наперед упорядковував добре все, що стосується його, і потім виступав з усією благопристойністю й промовляв такі слова, які б приносили приємність тим, хто слухає, і говорив те, що служить для напучення слухачів.

Слід усіляко стримуватися і від непристойного сміху, і ходу мати тиху й спокійну, і одяг скромний, і взагалі в усьому треба упорядковувати себе, що ступив на поприще чесноти; бо благопристойність зовнішніх членів є певне вираження внутрішнього стану душі. Якщо ми засвоїмо для себе таку звичку зі самого початку, то, йдучи потім цим шляхом з легкістю, будемо досягати успіхів у всякій чесноті не з великим трудом і здобудемо собі велику допомогу згори. Таким чином ми будемо спроможні і з безпечністю переплисти хвилі теперішнього життя, і, ставши вище за сіті диявола, отримати вічні блага.

Зібрання повчань