Якщо ми працюватимемо для мамони, то не залишатимемося вже під пануванням Божим. “Ніхто не може, – каже Господь, – двом господарям служити…. Не можете служити Богові й мамоні” (Мф. 6:24). Пристрасть до багатства гірша за всяке тиранство: задоволення не надає ніякого, а породжує турботи, заздрість, підступність, ненависть, наклепи й незліченні перешкоди для чеснот, – безпечність, розпутство, користолюбство, пияцтво. А це і вільних робить рабами, і навіть гірше за рабів, рабами не людей, але найжахливішої серед пристрастей і хвороб душі.

Така людина зважується на многе, що огидне і Богу, і людям, через побоювання, щоби хто не вихопив її з-під цього владарювання. Гірке рабство, диявольське владарювання! Особливо ж згубно те, що, перебуваючи в такому нещасному становищі, ми веселі духом, цілуємо свої кайдани і, живучи у в’язниці, сповненої пітьми, не бажаємо вийти на світло, але усолоджуємося до зла і тішимося хворобою. Саме тому не можемо й звільнитися і знаходимося в гіршому становищі, ніж ті, котрі працюють у копальнях: бо зазнаємо трудів і бід, але не користуємося плодами.

Гірше за все те, що, якщо би хто й захотів визволити нас із цього тяжкого полону, ми не лише не дозволяємо, але ще гніваємося й обурюємося, і таким чином виявляємося нічим не кращими за божевільних і навіть набагато нещаснішими за них усіх – бо не хочемо й розлучитися зі своїм божевіллям. Невже задля цього з’явилася ти на цей світ, людино? Невже задля того народилася людиною, щоби лише розробляти копальні й збирати золото? Не для цього створив тебе Бог за образом Своїм, але щоби ти догоджав Йому, щоби досяг майбутніх благ і радів з Ангелами. Навіщо ж ти позбавляєш себе такого товариства й опускаєшся до останнього ступеня безсловесності й приниження?

Твій брат за народженням – маю на увазі народження духовне – гине від голоду, а ти знемагаєш через пересичення. Брат ходить з оголеним тілом, а ти й задля одягу споряджаєш одяг, щоби зберегти його від хробаків через такі покрови. А чи не набагато краще було б прикрити ними тіла бідних? Тоді й одяг залишився б цілим, і ти був би вільний від усякої турботи, і це здобуло б тобі майбутнє життя. Бо якщо не хочеш, щоб одяг твій був з’їжджений міллю, віддай його бідним: вони вміють добре витрушувати цей одяг.

До того ж тіло Христове почесніше й безпечніше за шафу. Воно не лише береже одяг, не лише зберігає його неушкодженим, але й робить його блискучішим. Шафу часто викрадають разом з одягом і через це наражають тебе на крайні збитки. Але цьому сховищу не може пошкодити сама смерть. Тут не треба нам ані дверей, ані запорів, ані слуг, які пильнують, ані інших якихось подібних осторог. Воно недоступне ні для ніякої зловмисності, і, що зберігається в ньому, так само безпечне, якби було на небесах; бо туди не може проникнути ніяке зло.

Зібрання повчань