Щоби нам жити в радості, знищіть причину всіх неприємностей – користолюбство. Саме воно, воно буває причиною браней, незгод, бід, смутку й усіх зол; воно робить життя тяжким і сумним; і набагато більше причин для неприємностей знайдеш у багатих ніж у бідних. Якщо кому видається це невірним, то лише на його думку, а не по суті справи. Якщо ж і багаті мають деякі втіхи, то й це ніскільки не дивно, тому що й уражені коростою відчувають велику втіху. Багаті ніскільки не відрізняються від них, і душа їхня така ж, як видно з наступного: їх мучать турботи, і, однак, вони охоче віддаються їм через тимчасову втіху. Але ті, котрі позбулися турбот, є здоровими і в доброму настрої.

Що приємніше, скажи мені, що безпечніше: чи турбуватися про один лише хліб і одяг, чи про безліч рабів і підлеглих, про себе ж не турбуватися? Як той піклується про самого себе, так ти – про все, що накликав на свою голову. Чому ж, скажеш, уникають бідності? Через те ж, через що многі залишають і інші блага, не тому, щоби ці блага самі по собі були достойні нехтування, але тому, що на практиці вони видаються важкими. Так і бідність не сама по собі відкидається, але тому, що є важка на практиці; а якщо хто може її стерпіти, той не відмовиться від неї. Бо чому не гребували нею Апостоли? Чому многі обирають її й не лише не гребують, але ще вдаються до неї? Те, що справді достойне нехтування, обирається хіба одними божевільними.

Якщо ж серед людей мудріші й високі вдаються до неї, як до якогось безпечного й безболісного притулку, то не дивно, що іншим вона не такою видається. Багатий, на мій погляд, є не що інше, як місто, не обгороджене стінами, збудоване в полі й з усіх боків приваблююче до себе недругів; а бідність є фортеця безпечна, обгороджена великою мідною стіною й неприступна. Скажи мені, кого можна визнати більш блаженним: чи того, хто є близький до чеснот, чи того, хто є далекий від них? Поза сумнівом, близького! Але хто з них більш здібний щось засвоїти корисне й відрізнятися мудрістю, – той чи цей? Звичайно, той. Якщо ж не віриш, то послухай.

Нехай приведуть з майдану когось з убогих, і нехай він буде сліпий, кульгавий, покалічений; а інший хай буде гарний на вигляд, міцний тілом і цілком здоровий, багатий, знатний за походженням і з великою владою. Приведемо їх до школи любомудрості й подивимося, хто з них краще засвоїть предмети навчання? Запропонуємо першу заповідь: будь “лагідний і смиренний”, бо так звелів Христос (Мф. 11:29). Хто з них буде спроможний краще виконати це, той чи цей? – “Блаженні ті, що плачуть”. Хто буде більш уважний до цього вислову? – “Блаженні лагідні”. Хто краще вислухає? – “Блаженні чисті серцем, блаженні голодні і спраглі правди, блаженні гнані за правду” (Мф. 5:4-11).

Хто з них швидше прийме це все? Якщо хочеш, прикладемо всі вислови до кожного з них. Чи не завжди гордиться і стає пихатим один із них, а другий, навпаки, чи не завжди буває тихий і смиренномудрий? Звичайно, так. Такий є бідний, але душа багатого сповнена всіх зол: гордості, марнославства, незліченних побажань, гніву, люті, користолюбства, неправди і такого іншого. Очевидно, що душа першого здібніша до мудрості, ніж останнього.

Зібрання повчань