Про самовипробування
У пору після вечері, коли ти ідеш спати, коли готуєшся лягти в ліжко, коли за відсутності всіх настає великий спокій, коли ніхто не турбує і буває глибока тиша, ти починай суд совісті, вимагай від неї звіту, і які мав упродовж дня порочні помисли, готуючи обмани чи умишляючи зле проти ближнього, чи допускаючи розпусні побажання, – все це під час такого спокою вистав на видноту, постав совість суддею цих порочних помислів, винищуй їх, суди, карай грішну душу. Якщо ж треба карати порочні помисли, щоби вони не перейшли в діло, то тим паче слід журитися душею через такі справи і слова. Це нехай буде щодня, і не раніше засинай ти, людино, доки не розважиш про гріхи, здійснені тобою впродовж дня; тоді, поза сумнівом, наступного дня ти будеш не такий скорий на подібні справи.
Як ти чиниш із грошима, не пропускаючи й двох днів без вимагання звіту від слуги, щоби не сталося замішання через забуття, так чини й зі справами своїми щодня; увечері вимагай від душі звіту, осуджуй грішний помисел, повішай його наче на дереві, наказуй і повелівай, щоби надалі не робити подібного. Тож будемо вживати таке лікування, яке не викликає ніяких труднощів. Якщо ж душа твоя не терпить спогаду про гріхи, соромлячись і ніяковіючи, то скажи їй: немає тобі ніякої користі від того, що ти не згадуватимеш про них, а, навпаки, ще – велика шкода; бо, якщо ти не згадуватимеш про них сама по собі тепер, то гріхи твої будуть відкриті перед очима усіх тоді; якщо ж помишлятимеш про них зараз, то швидко звільнишся від них і не легко впадеш в інші.
Бо душа, боячись вечірнього суду, щоби знову не зазнати такого ж випробування, осудження і покарання, буває повільнішою на гріх; і така користь від цього випробування, що коли ми будемо так чинити постійно тільки впродовж одного місяця, то здобудемо собі потім навик до чеснот. Тож не зневажатимемо таке благо. Хто ставить себе перед цим судилищем тут, той не зазнає великої відповідальності там. “Бо коли б, – каже Апостол, – ми судили самі себе, то не були б судимі. Будучи ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом” (1Кор. 11:31-32). Отже, робитимемо це тут, щоби нам не бути засудженими там.