Багатство є пута, тяжкі пута для тих, хто не вміє користуватися ним, є жорстокий і лютий тиран, який спрямовує усе до загибелі тих, хто плазує перед ним. Але якщо ми захочемо, то можемо скинути з престолу тяжку владу цього тирана і примусити його коритися нам, а не повелівати нами. Яким чином? Якщо будемо ділитися своїм багатством з усіма. Доки воно знаходиться наодинці з нами, то, наче якийсь розбійник у пустині, заподіює всякого роду зло, а коли ми виводимо його в товариство людей, то він уже не може повелівати нами, через те, що тоді всі звідусюди приборкують його.

Не то я кажу, щоби мати багатство було гріхом, але гріх – не ділитися ним з бідними і погано користуватися ним. Бог не створив нічого поганого, але “ось, добре воно” (Бут. 1:31); отже, і багатство – добро, але тоді, коли воно не володіє тими, хто має його, коли воно визволяє ближніх з бідності. Як світло не було би добром, якби не проганяло темряву, але ще збільшувало її, так і багатство я не назву багатством, якщо воно не визволяє з бідності, але примножує бідність. Багатий той, хто не потребує брати в інших, але сам допомагає іншим; а хто намагається брати в інших, той не багатий, а бідний.

Таким чином не багатство є зло, а ниций настрій душі, котрий перетворює багатство в бідність. Такі люди є нещасніші за тих, хто просить милостиню в провулках, сліпих і калік; одягаючись у шовкові й світлі одежі, вони огидніші за одягнених у лахміття; виступаючи гордо на торжищі, вони бідніші за тих, що поневіряються по перехрестях, заходять у двори і там волають, і просять милостині. Ці останні прославляють Бога і промовляють слова ласки й великої мудрості, тому ми й виявляємо їм милість, простягаємо руку допомоги й ніколи не осуджуємо їх. А недобрі багатії промовляють слова жорстокості й нелюдяності, користолюбства і сатанинських похотей, тому вони для всіх ненависні й смішні.

Якщо хочете, звернемо увагу на самі слова, які промовляють багаті, вимагаючи для себе чого-небудь, і які – бідні. Що ж говорить бідний? Той, хто дає милостиню, говорить, ніколи не збідніє, тому що дає з Божого добра; Бог людинолюбний і відплатить більше. Все це слова мудрості, напоумлення і поради; вони повчають тебе дивитися на Господа й рятують тебе від страху майбутньої бідності; загалом багато повчального кожен може помітити в словах нужденних.

А які розмови багатих? Властиві безсловесним тваринам. Бо одні з них говорять про трапези, про страви, про ласощі, про вина, про пахощі, про одяг і всякого роду надмірності; інші – про проценти і застави, про складання позикових листів і сплату безлічі боргів, які отримали початок ще при батьках і дідах, про відбирання в одного – дому, у другого – поля й усього його майна. Що сказати про духовні заповіти, писані не чорнилом, а кров’ю? Уявивши неминучу небезпеку або зробивши спокусливі обіцянки тим, у кого бачать трохи майна, переконують усунути всіх прямих спадкоємців, які часто пригнічені бідністю, і замість того вписати їх самих. Чи не гірше це за всяке шаленство й лють диких звірів?

Тому, умовляю вас, будемо уникати такого багатства, покритого соромом і вбивствами, а здобувати ба­гатство духовне, шукати скарбів небесних. Хто має ці скарби, той тільки багатий, той заможний, той володіє всіма тутешніми й тамтешніми благами. Бо, хто хоче бути бідним за словом Божим, для того бувають відкриті двері всіх; тому що людині, котра не шукає ніяких пожитків задля Бога, кожний виділить зі свого, а хто хоче отримати несправедливо хоча трохи, для того бувають зачинені двері всіх. Тому, щоби нам мати й тутешні, й тамтешні блага, оберемо скарби, котрі не гинуть, і багатство безсмертне.

Зібрання повчань