Душі благочестивій особливо властиво відмовлятися від справ житейських і виспівувати хвалебні пісні Богу. Справді, соромно було б людині, істоті розумній, котра перевершує все видиме, у справі славослів’я бути нижчою за інших створінь; і не лише соромно, але й безрозсудно. Бо чи не безрозсудно це, коли інші створіння щодня й щогодини хвалять Господа?

“Небеса, – говорить Псалмоспівець, – повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь. День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку” (Пс. 19:2-3). І сонце, і місяць, і різноманітний хор зірок, і злагоджений склад усього іншого проповідує про Творця свого. Тому той, хто прекрасніший за всі створіння й не робить цього, та навіть провадить таке життя, котрим зневажається Бог, Який сотворив його, чи може удостоїтися прощення?

Яке може мати виправдання той, хто сотворений для догоджання людинолюбному Богу й насолоджування благами майбутнього Царства, але ніскільки не турбується про це, а віддається житейським справам і мирським турботам? Справді, ми зобов’язані Йому многим: Він сотворив нас, які не існували, сотворив нас такими, після створення оберігає нас і щодня турбується про всіх узагалі й про кожного зокрема і таємно, і явно, і помітно для нас, і непомітно.

Чи можна перелічити все видиме, що Він сотворив для нас: служіння, котре видимі створіння надають нам, будову тіла, благородство душі, щоденне піклування про нас за допомогою чудес, законів і покарань, різноманітну й незбагненну турботу Його, найголовніше з усіх благодіянь, коли Він не пощадив для нас і Єдинородного Сина, блага, вже даровані нам через хрещення й інші таїнства, й ті несказанні блага, котрі будуть даровані: Царство, воскресіння, життя, сповнене всякого блаженства?

Хто став би перелічувати все це окремо, той поринув би в безмежне море благодіянь і побачив би, як многим він зобов’язаний людинолюбному Богу. І не лише через це. але й через велич слави Його й незмінюваність єства Його належить Йому від нас хвала, благословення, постійна подяка, служіння й невпинне поклоніння. Бог не має потреби ні в похвалах наших, ні в благословеннях, до слави Його нічого не додається від славослів’я тих, хто служить Йому, бо єство Його незмінне, всім вдоволене, й не має потреби ні в чому іншому; але самі ті, що славословлять, стають через те славнішими.

Зібрання повчань