Деякі не вірять тим сподіванням, які обіцяні нам у вічності. Кажуть: хто прийшов звідтіля і сповістив, що там є? – Правда, з-поміж людей ніхто не приходив, але Бог відкрив це, Котрий більше за всіх гідний нашої віри. Але ти не бачиш, що там? А Бога хіба бачиш? Однак хіба через те, що не бачиш, скажеш, що немає Бога? Даремно, скажеш, я дуже вірю, що Бог є.

Але якщо хтось з-поміж невірних запитає тебе: а хто приходив із неба і сповістив тобі це? Що ти йому відповідатимеш? Звідки ти довідався, що Бог є? Через речі, відповідаєш, видимі, через упорядкування, яке бачимо в усьому творенні, і з того, що це є всім відомо. А якщо так, то з такою ж вірою прийми і слово про суд. Як же? – скажеш ти. А ось як: я тебе питатиму, а ти відповідай мені.

Чи справедливий цей Бог, у Котрого ти віриш, і чи кожному відплачує по заслугах, чи, навпаки, – Він хоче, щоби злі розкошували й веселились, а добрі – страждали? Аж ніяк, відповідаєш, бо й людина цього не потерпить. Де ж будуть насолоджуватися благами ті, котрі тут пожили доброчесно? Де і злі отримають покарання, якщо не буде відплати?

Але щоби виразніше ти міг бачити це на прикладі, то ось приклад багатого й Лазаря: перший насолоджувався благами теперішнього життя, а другий – передсмаком благ майбутніх. Невже ти гадаєш, що одне й те саме є – вічно терпіти муки і за короткий час зазнати голоду? Невже все одно: терпіти хвороби в тлінному тілі, й у нетлінному страшно мучитися в полум’ї; бути увінчаним і торжествувати в безсмертному житті за короткочасну хворобу в цьому житті, й мучитися там без кінця-краю через короткочасну втіху земними насолодами?

Та й хто би визнав усе це за одне й те саме? Чого ж іще хочеш? Чи того, щоби ми показали якість і кількість того й іншого, суд Божий і постанову Божу про те та інше? Але доки будеш говорити слова, пристойні лише тим, котрі схожі на жуків, які нічого більше не знають, хіба порпатися в гною, бо розумним людям не властиво занапащати за ніщо таку дорогоцінну душу, тимчасом як треба тільки трохи потрудитися, щоби отримати небо.

Якщо хочеш, я і з другого боку доведу тобі, що буде страшний суд після смерті. Відкрий двері твоєї совісті й поглянь на суддю, котрий сидить у твоїй душі. Якщо ти, будучи себелюбним, осуджуєш себе самого й не терпиш, щоби інші виголошували несправедливий суд, чи не набагато більше Бог попіклується про Своє правосуддя і безпристрасно виголосить суд про все? Чи Він залишить усе напризволяще й поза увагою?

Але хто насмілиться сказати це? Ніхто. Навпаки, з нашою думкою згідні і Елліни, і варвари, поети й філософи і взагалі весь рід людський, хоча й не всі однаково, бо всі допускають певного роду судилища в пеклі. Так, це для всіх очевидне й безсумнівне. Але скажуть: навіщо ж тут не карає Бог? Для того, щоби показати Своє довготерпіння, і через каяття дати нам спасіння, щоби через те не знищити цілковито нашого роду і щоби не позбавити спасіння тих, котрі, через зміну порочного життя на краще, можуть ще врятуватися.

Якщо би Він неухильно карав кожного за гріхи його, то як би врятувався Павло, як би Петро, ці верховні вчителі всесвіту? Як би Давид через каяття отримав спасіння? Як би отримали спасіння Галати й многі інші? Саме тому Він не всіх карає тут, але з-поміж усіх лише деяких, і не всіх – там; але одного карає тут, а другого – там, щоби, тут караючи одних і не караючи других, через те збудити від сну гріховного й найбездушніших і примусити їх очікувати майбутнього покарання.

Невже ти не знаєш, що многі отримують покарання й тут? Наприклад, ті, котрі були поховані під руїнами башти (Лк. 13:4); чи ті, кров котрих Пилат змішав з їхніми жертвами (в. 1); чи ті з-поміж Коринф’ян, котрі вмирали раптовою смертю за те, що негідно причащалися Святих Таїнств (1 Кор. 11:30); також Фараон чи ті з-поміж Юдеїв, котрі були колись побиті варварами, і багато інших, як тоді, так і сьогодні, і завжди? А інші, хоча й багато нагрішили, але померли, не отримавши тут покарання, як, наприклад, той багатій, який жив за часів Лазаря, і многі інші.

Так чинить Господь для того, щоби пробудити віру в тих, котрі не вірять майбутньому, та живуть безпечно. Бо “Бог – Суддя праведний, непохитний, довготерпеливий і не посилає гніву щодня” (Пс. 7:12). Та якщо ми будемо зловживати Його довготерпінням, то прийде час, коли Він ніскільки вже не потерпить, але відразу покарає.

Зібрання повчань