Апостол Павло й Сила перебували у в’язниці й кайданах, “молячись, прославляли Бога”, і їхня молитва відкрила двері в’язниці (Діян. 16:25-26). Подумаємо про ту ніч, про кайдани, про спів і намагатимемося самі чинити так само; тоді й ми відкриємо собі не в’язницю, а небо. Якщо будемо молитися, то відкриємо саме небо. Ілля і замикав, і відкривав небо молитвою. І на небі є в’язниця. “Істинно кажу вам, – каже Христос, – що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі” (Мф. 18:18). Будемо молитися вночі і розв’яжемо ці пута.

А що молитва звільняє від гріхів, у цьому може переконати нас удовиця (Лк. 18:3), може переконати друг, котрий опівночі стояв біля дверей і стукав (Лк. 11:5), може переконати Корнилій, котрому Ангел сказав: “Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом” (Діян. 10:4), може переконати Павло, котрий говорить: “Справжня вдовиця i одинока надіється на Бога i перебуває день i ніч у благаннях та молитвах” (1Тим. 5:5). Якщо він говорить це про вдовицю, жінку слабку, то тим паче можна сказати про мужів. Я вже й говорив вам про це, й тепер скажу: будемо вставати вночі; якщо не прочитаєш багатьох молитов, то прочитай уважно одну, й цього достатньо; нічого більше не вимагаю; якщо не серед ночі, то хоча спозаранку. Покажи, що ніч не для одного тіла, а й для душі, не дозволяй минати їй даремно, але віддай цю плату Господу або, краще, вона знову до тебе ж повернеться.

Скажи мені: коли ми потрапляємо в скрутні обставини, то кого не просимо тоді? І якщо швидко отримуємо те, що просимо, то відчуваємо полегшення. Де ти знайдеш, щоби той, кого ти просиш, був готовий дякувати тобі за те, що ти просиш? Де ти знайдеш, щоби не треба було ходити й шукати, кого би попросити, але мати його завжди готовим? Чи не мати потребу в інших, щоби просити через них? Що може бути більше за це? Він тоді особливо й виконує наші прохання, коли ми не звертаємося до інших; так само, як щирий друг тоді особливо дорікає нам у недовірливості до його дружби, коли просимо його через інших. Так чинимо й ми з тими, хто просить нас; тоді особливо буваємо до них ласкаві, коли вони самі звертаються до нас, а не через інших.

Але що, скажеш, якщо я образив Його? Перестань ображати, зі слізьми приступи до Нього, і Він незабаром помилує тебе за колишні діла. Скажи лише, що ти образив Його, скажи від душі й від щирого серця, і в усьому отримаєш прощення. Не стільки ти бажаєш, щоби прощені були тобі гріхи, скільки Він бажає простити гріхи твої. А що ти мало бажаєш цього, видно з того, що ти не хочеш ні чувати, ні виділяти з майна свого; а Він, щоби відпустити нам гріхи наші, не помилував Єдинородного, Істинного Сина Свого, Котрий має спільний із Ним престол. Чи бачиш, що Він набагато більше за тебе бажає простити гріхи твої? Тож не будемо недбалі й не станемо відкладати це діло.

Він людинолюбний і добрий; дамо Йому лише привід; і навіть цього Він вимагає тільки для того, щоби ми не залишалися непотрібними; а інакше Він помилував би нас і без цього. Так само, як ми задля блага рабів своїх вигадуємо й використовуємо тисячі засобів, так і Він піклується про наше спасіння. Якщо ти не будеш призивати Його правдиво й не станеш сердечно благати: прости мені, а самими лише вустами, то що Він зробить? Що ж означає: призивати Його правдиво? З добрим настроєм, з ретельністю, від чистого серця. Подібно до того, як про миро кажуть, що воно правдиве, якщо до нього нічого не домішано, так само й тут. Той, хто правдиво призиває Його, і той, хто правдиво просить Його, просить безупинно й не відходить доти, доки не отримає; а хто робить це лицемірно й бажає лише дотриматися закону, той не призиває Його правдиво.

Кожний, хто б не був, не кажи лише: я – грішник, а й намагайся звільнити себе від цього наймення; не говори тільки, а й скрушуйся. Якщо ти скрушуєшся, то прикладаєш старання; якщо не стараєшся, то й не скрушуєшся; якщо ж не скрушуєшся, то знущаєшся. Хто, усвідомлюючи, що він хворий, не робить усього для того, щоби врятуватися від хвороби? Молитва – велика зброя. “…Отже, якщо ви, – каже Христос, – будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний…” (Лк. 11:13). Чому ж ти не хочеш звернутися до Нього? Він любить тебе, може зробити більше за всіх; і бажає, і може, – що ж тобі заважає? Ніщо. Отож будемо приступати до Нього з вірою, приступати, приносячи угодні Йому дари: незлопам’ятність, поблажливість, лагідність.

Хоча би ти був грішник, із відвагою проси в Нього прощення гріхів, якщо можеш представити зі свого боку це добре діло: і хоча би ти був праведник, та якщо не маєш незлопам’ятності, то не отримаєш жодної користі. Людина, котра простила своєму ближньому, не може не отримати цілковитого прощення від Бога; бо Бог незрівнянно людинолюбніший за нас; це відомо кожному. Що ж ти кажеш? Якщо можеш сказати: я був скривджений, але приборкав гнів, переборов його бурхливий запал за заповіддю Твоєю, то чи не пробачить і Він тобі? Поза сумнівом, пробачить. Тож очистимо душу свою від злопам’ятності; цього буде досить, щоби й нам бути почутими; будемо молитися уважно і з великою ретельністю, щоби нам, удостоївшись великого людинолюбства Його, сподобитися обітованих благ.

Зібрання повчань