Милостиня є мистецтво. Для цього мистецтва школа знаходиться на небесах, а вчитель – не людина, але Бог. Якщо справа всякого мистецтва полягає в тому, щоби принести якусь користь, а оскільки немає нічого кориснішого за милостиню, то, очевидно, що вона є мистецтво й до того ж краще за всі мистецтва. Вона не взуття для нас виробляє, не одяг постачає, не оселі кам’яні будує, але життя вічне готує, з рук смерті вихоплює, і в тому і в іншому житті прославляє, і будує нам обителі й вічні чертоги на небесах. Вона не дозволяє нам упасти туди, де перебуває багатій, і чути страшні слова, але веде нас на лоно Авраама.

Кожне мистецтво має потребу в іншому; лише одна милостиня нічого іншого не вимагає, крім одного бажання. Якщо ти скажеш: вона вимагає грошей, будинків, одягу, взуття, то прочитай слова Христові, сказані Ним про вдовицю, й відклади цю турботу. Хоча би ти був дуже бідний, бідніший навіть за тих, котрі в тебе просять, але якщо ти покладеш дві лепти, то ти все здійснив; хоча би ти дав кусень хліба, не маючи в себе нічого, крім нього, ти все виконав. Отож присвятімо себе цій науці й мистецтву й будемо вправлятися в ньому.

Знати його краще, ніж бути царем і прикрашатися діадемою. Перевага його полягає не лише в тому, що воно не має потреби ні в якій сторонній допомозі, але й у тому, що воно здійснює многі і різні діла. Воно споруджує вічні оселі на небесах, навчає своїх учнів уникати вічної смерті й дарує їм невичерпні скарби, котрі не можуть зазнати шкоди ні від злодіїв, ні від молі, ні від тління, ні від часу. Якщо би хтось навчив тебе зберігати лише хліб, то чого би ти не дав, щоби навчитися зберігати його непошкодженим упродовж декількох років? Та ось милостиня навчає тебе зберігати непошкодженим не лише хліб, а й усе: і майно, і душу, і тіло.

Але навіщо докладно перелічувати всі переваги, які дає це мистецтво? Воно навчає тебе того, як можеш ти уподібнитися Богу, а це є перше з усіх благ. Чи бачиш тепер, що милосердя здійснює не одну лише справу, а багато? Не вимагаючи допомоги від інших мистецтв, воно споруджує оселі, готує одяг, дає справжні скарби; робить переможцями смерті, перемагає диявола, уподібнює Богу. Отже, що може бути корисніше за це мистецтво? Інші мистецтва минають разом із теперішнім життям, не діють під час хвороби художників і мають дію тимчасову, вимагають праці й багато часу й іншого незліченного приладдя.

Але милостиня в майбутньому житті ще ясніше відкривається, після смерті людини більше сяє й виявляє свої дії і не вимагає праці й ніяких інших труднощів не має. Вона діє під час твоєї хвороби й у старості, супроводжує тебе в життя майбутнє й ніколи тебе не полишає. Вона робить тебе сильнішим за філософів і ораторів; бо люди, славетні своєю мудрістю і красномовством, мають біля себе багатьох заздрісників; а за тих, котрі прославили себе милосердям, незліченна кількість людей приносить молитви. Ті стоять перед судом людським, захищають скривджених, а часто й кривдників; а милостиня стоїть перед судом Христовим і не лише захищає, але й Самого Суддю схиляє захищати підсудного й винести йому милостивий вирок.

Хоча би він був винний у незліченних гріхах, вона увінчує його й проголошує переможцем: “Подавайте милостиню з того, що маєте, – говорить Господь, – тоді все буде у вас чисте” (Лк. 11:41). І навіщо я кажу про майбутнє життя? Й у теперішньому, запитайте будь-кого з людей, чого вони бажають більше: щоби між ними було багато філософів і ораторів чи людей милосердних і людинолюбних? І ви почуєте, що вони оберуть останнє. І дуже справедливо. Від знищення красномовства життя ніскільки не зазнає шкоди, бо воно й до нього довгий час існувало. Але якщо знищиться милосердя, то все загине і знищиться. Бо як на морі не можна плисти далі за береги, так і життя наше не може існувати без милосердя, ласки й людинолюбства.

Через те Бог не лише розуму дозволив спонукати нас до милосердя, але в багатьох випадках самій природі нашій дарував владу схиляти нас до того. Так батьки й матері виявляють милосердя дітям, а діти – батькам; і те буває не лише в людей, але й у всіх безсловесних. Так, брат виявляє милосердя брату, родичу й ближньому, й усі люди – таким самим, як вони; бо ми за самою нашою природою маємо певну схильність до милосердя. Тим-то ми журимося за скривджених, співчуваємо, дивлячись на тих, кого вбивають, плачемо при вигляді плачучих. Бо Бог дуже бажає, щоби ми виконували діла милосердя; і через те Він звелів природі сильніше спонукати нас до них, показуючи цим, що Йому вельми приємне милосердя.

Отже, підемо самі й поведемо дітей і ближніх наших до школи милосердя. Людина найбільше за все повинна навчатися милосердю, бо саме воно й робить її людиною. “Чоловік милосердий благодіє душі своїй…” (Пр. 11:17). Хто не має милосердя, той перестає бути й людиною. Воно робить мудрими. І чому дивуєшся ти, що милосердя служить відмітною ознакою людства? Воно є ознакою Божества. “Будьте милосердні, – каже Господь, – як і Отець ваш милосердний” (Лк. 6:36). Отож навчимося бути милосердними, як через ці причини, так особливо й через те, що ми й самі маємо велику потребу в милосерді. Й не будемо вважати життям час, проведений без милосердя.

Зібрання повчань