Служіння багатьом (Діян. 6:1-7)
Роздуми Марії Яреми, що присвячені апостольському читанню в 3-тю Неділю після Пасхи . . .
У неділю третю після Пасхи, неділю мироносиць, під час Божественної літургії в першому читанні чуємо уривок з Книги Діянь апостолів про вибір і поставлення семи дияконів. Безпосередньою причиною для цього стало нарікання елліністів – євреїв з діаспори – щодо занедбання їхніх вдів, тобто що вони не отримували належної опіки, на відміну від вдів єврейських (тих, які були не з діаспори, а народилися і постійно жили у Святій Землі). Апостоли реагують на це нарікання та пропонують вибрати сімох чоловіків, які відповідатимуть на подібні потреби спільноти, тобто служитимуть спільноті різним чином у щоденному побуті.
Апостоли виразно кажуть, що не годиться їм залишати проповідь і «служити при столах», тобто слугувати в щоденних потребах спільноти. Вони кажуть це не тому, що таке служіння якимось чином маловажне чи принижує їхню апостольську гідність, а тому, що його можуть виконувати також інші християни, які постійно перебувають у певних спільнотах, тоді як вони, апостоли, покликані найперше голосити аж по край світу (див. Діян. 1:8) Добру Новину та священнодіяти Святі Тайни. Вибір сімох дияконів, тобто служителів («дияконія» з грецької мови означає «служіння»), падає на тих мужів, які мають між християнами добру славу, на яких спочиває Святий Дух та які посідають мудрість.
З-поміж них найпершим названо Стефана, який незадовго по тому стане першомучеником. На усіх вибраних для служби апостоли поклали руки, тобто ці сім мужів отримали апостольське рукоположення, або ж, іншими словами, як ми звично вживаємо, дияконські свячення (слід пам’ятати, що дияконат – перший ступінь священичого рукоположення, другим є священство, а третім – єпископство). Уривок з Діянь, призначений для читання в Неділю мироносиць, завершується твердженням, що число послідовників Христа в Єрусалимі невпинно зростало, а посеред них була велика кількість священиків – тих, які, служачи при Єрусалимському Храмі, приверталися до віри в Христа.
Дияконія не є уділом лише рукоположених, усі християни покликані служити іншим, за прикладом самого Христа. Аби служити іншим правдиво, а не мнимо, потрібно бути повним Духа Святого та мудрості, як сказано про сімох дияконів. Лише тоді таке служіння буде не просто емоційним поривом співчуття до потребуючих чи якимось непостійним і фрагментарним діянням, а стане справжнім свідченням Христа та служінням Йому самому. Часто ми розпочинаємо якісь добрі діла, але потім нам бракує сили їх завершити або тривати в їх виконанні. З часом ми знеохочуємося і нам стає нудно продовжувати, до прикладу, когось навідувати чи допомагати тому, хто тривалий час потребує певного роду послуги. У нас виникає бажання змінити вид діяльності і почати щось нове. Або ж нас поглинають власні проблеми та потреби і ми перестаємо служити ближнім.
Така постава не личить учням Христа. Необхідно постійно стягати на себе Святого Духа та просити Його про мудрість, щоб могти бути справді добрими служителями. Тоді у світі стане менше нарікань про занедбаних вдів, сиріт, вбогих, недужих, безпомічних. Тоді самі ми зможемо мати участь з Христом, Який «послужив і віддав душу Свою на спасіння багатьох» (див. Мф. 20:28).