Про трансформацію Христових учнів, про їх шлях від шукачів земної слави і величі до палких проповідників, роздумує редакція сайту . . .

Зазвичай історії розповідають за хронологічним порядком: від її початку до логічного завершення. Проте тут хотілося б, втім з певним зауваженням, розпочату цю історію із завершення до її витоків, і тим самим простежити шлях становлення учнів Христових. Отже, розпочнімо.

Петрова мова: «Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп’яли”. Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: “Що нам робити, мужі-браття?” Петро ж сказав їм: “Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Свя­того Духа… І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: “Спасайтеся від роду цього лукавого”. Отже, ті, які охоче прийняли слово його, охрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ» (Діян. 2:26-41), – отже, тут перед нами постає палкий проповідник, завдяки проповіді якого (і тих апостолів, які перебували поруч з ним), покаялося близько трьох тисяч людей! Проповідь, між іншим, була одна, що може свідчити про надзвичайну харизму проповідника.

Але попередні події зовсім не передбачали тріумфу подібної проповіді. Розглянемо деякі з них, знову ж таки, у зворотному хронологічному порядку:

1. «Тому вони (Христові учні), зійшовшись, питали Його (Христа), кажучи: “Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?” Він же сказав їм: “Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі» (Діян. 1:6,7), – тут ми бачимо повне нерозуміння учнями Христової місії, про що свідчать наступні епізоди.
2. «Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм» (Мф. 20:20,21), – про це думали, між іншим, і інші учні (див. Мф. 20:24).
3. І от так висловив перед цим подібні сподівання апостол Петро: «Ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде?» (Мф. 19:27), – думали Петро і решта учнів звісно про матеріальні речі, а зовсім не про побудову духовного Царства на землі. Про такі речі тоді мало хто міг думати. Втім, як і зараз.

Але на захист апостолів треба навести саме їх покликання. От як ділиться цим євангеліст Матфей: «Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним» (4:18-20). Сіті, між іншим, були повні риби, якщо вірити свідченням апостола-євангеліста Луки (5:1-11). Втім, і сам Матфей пішов за Спасителем, покинувши доволі прибуткове місце роботи: «Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним» (Мф. 9:9).

Отже, до якого висновку можемо дійти? Що попри те, що Христові учні прагнули до слави, пошани і багатств в їх земному розумінні, вони з часом з Божою допомогою для себе відкрили, що духовний вимір тих самих слави, пошани і багатств куди важливіший за земний. І за виключенням Іуди Іскаріота прийняли ці Божі стандарти, і завдяки цьому вони стали тими, ким ми сьогодні їх знаємо.

А тепер самий час повернутися до початку допису і пригадати «певне зауваження», а саме завершення історії: тепер настав наш час відкрити для себе духовний вимір тих самих слави, пошани і багатств, які пропонує всім нам Господь Бог. Яким же буде ваш вибір?

Редакція сайту

Усе по темі: 2 Неділя після П’ятидесятниці