Праведна віра при порочному житті не приносить жодної користі; це показує і Христос, і Павло, котрі переважно дбали про добре життя. Так, Христос навчає: “Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне” (Мф. 7:21). А Павло у своєму посланні до Євреїв так говорить і переконує: “Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа” (Євр. 12:14). Святістю він називає цнотливість, згідно з якою кожен повинен задовольнятися своєю жінкою й не падати з іншою. Бо хто не вдовольняється своєю жінкою, той не може спастися, але неминуче загине, хоча би мав тисячі чеснот.

Справді, розпуснику неможливо ввійти в Царство Небесне; а тут уже не розпуста, але значно більше, – перелюб. Як жінка, котра зв’язана з чоловіком, якщо буде ще у зв’язку з іншим, уже чинить перелюб, так само й чоловік, зв’язаний із жінкою, якщо матиме ще іншу, – чинить перелюб. А такий не успадкує Царства Небесного, а буде кинутий у геєну. Послухай, що про таких людей говорить Христос: “Черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає” (Мк. 9:44). Дійсно, для того немає ніякого вибачення, хто при своїй жінці безчинствує з іншою; бо це вже нестриманість.

Якщо многі й від своєї жінки стримуються, коли настає час посту чи година молитви, то який вогонь збирає собі той, хто не вдовольняється навіть своєю жінкою, але має ще зв’язок з іншою? Якщо тому, хто відпустив і відкинув від себе свою жінку, не дозволяється зв’язуватися з іншою, бо це – перелюб, то який гріє скоює той, хто, маючи у своєму домі жінку, приводить ще іншу? Тож нехай ніхто не дозволяє залишатися такій недузі у своїй душі, але нехай кожний із коренем вириває її. Перелюбник не стільки шкодить жінці, скільки самому собі. Бо цей гріх настільки тяжкий і непростимий, що коли жінка полишить чоловіка, навіть ідолопоклонника, проти його волі, то Бог її карає; а коли вона полишить перелюбника, – не карає.

Чи бачиш, яке це зло? Якщо якась вірна “жінка, – говорить Апостол, – яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його” (1Кор. 7:13). Але про блудницю не те сказано, а що? “Хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства” (Мф. 5:32). Якщо через співжиття чоловік і жінка становлять одне тіло, тоді й той, хто живе з блудницею, неодмінно стає одним із нею тілом. Як же після цього чесна жінка, будучи членом Христовим, прийме такого чоловіка? Чи яким чином вона поєднає з собою тіло блудниці?

І дивися, яка особливість. Та, котра живе з невіруючим чоловіком, не стає через те нечистою: “Бо невіруючий чоловік, – сказано, – освячується жінкою віруючою” (1Кор. 7:14). Та про блудницю не те сказано, але що? “Отож, узявши члени Христові, чи зроблю їх членами блудниці?” (1Кор. 6:15). Там освячення перебуває й не відбирається, незважаючи на співжиття з невіруючим; а тут воно зникає. Дійсно, тяжкий гріх – перелюб, тяжкий гріх і готує нескінченне покарання! Та й тут він накликає незліченні біди. Насправді, така людина буває змушена провадити тяжке й гірке життя, і її стан нічим не кращий за стан засуджених на страту, коли вона потай входить до чужої оселі зі страхом і великим тремтінням, і всіх однаково побоюється: і рабів, і вільних.

Тому, благаю вас, постарайтеся звільнитися від цієї хвороби. Якщо би навіть не було геєни, якщо би навіть не було покарання, – й у цьому разі, як ти, після тих договорів і шлюбних світильників, після цього законного ложа, після дітородіння, після такого спілкування, – як ти можеш дозволити собі приліплюватися до іншої? Як не соромишся й не червонієш? Хіба не знаєш, що многі осуджують навіть і тих, котрі вводять до себе іншу жінку після смерті своєї жінки, хоча ця справа й не заслуговує покарання? А ти ще за життя своєї жінки береш собі іншу. Яка ж тут нестриманість! Дізнайся, що сказано про таких людей: “…черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає” (Мк. 9:44). Злякайся цієї погрози. Злякайся такого покарання. Не таке велике тут задоволення, яке велике там покарання. Але дай, Боже, щоби ніхто не зазнав того покарання; дай, Боже, щоби ми, подвизаючись у святості, побачили Христа й досягли обітованих благ.

Зібрання повчань