Як той, котрий сіє, повинен працювати, трудитися, проливати піт і терпіти холод, так і той, котрий вправляється в чесноті. Нічому так не є невластивий спокій, як людині. Тому Бог зробив шлях її вузьким і тісним; навіть не тільки діла чесноти, але й діла житейські Він поєднав з працею, й останні значно більше. І сіяч, і будівничий, і подорожній, і дроворуб, і ремісник, і кожна людина, якщо хоче надбати щось корисне, повинна працювати й трудитися. І як насіння потребує дощу, так ми – сліз.

Як землю треба орати й копати, так і для душі замість заступа потрібні спокуси й скорботи, щоби вона не породила поганих трав, щоби пом’якшала її жорстокість, щоби вона не загордилася. І земля без ретельної обробки не приносить нічого здорового. Як сіяч не журиться, хоча на нього чекає багато труднощів, уявляючи багаті жнива, – так і стражденному не слід журитися, хоча би багато трапилося йому сумного, очікуючи жнив, уявляючи плоди, що походять від страждання. Знаючи це, будемо й ми дякувати Господу і за страждання, і за спокій.

Хоча обставини бувають різні, але всі разом і кожне окремо прямують до одного кінця, так само, як сівба та жнива, будемо й біди терпіти мужньо і з вдячністю, і спокій – зі славослів’ям, щоби нам сподобитися і майбутніх благ через благодать і людинолюбство Господа нашого Ісуса Христа, Котрому слава і влада навіки-віків. Амінь.

Зібрання повчань