Не будемо вірити нісенітницям, – якими є всі пророцтва чарівників. Але як же, скажеш, що вони кажуть, то й збувається? Через те й збувається, що ти віриш, якщо тільки збувається. Чарівник оволодіває тобою, стає володарем твого життя і розпоряджається ним, як хоче. Скажи мені: якщо якийсь ватажок розбійників візьме в свої руки й під свою владу царського сина, котрий прибіг до нього й уподобав пустиню й тамтешнє життя, то чи може цей начальник сказати йому чи помре він, чи буде живий? Звісно, може. Через що? Не через те, щоби він передбачив майбутнє, але тому, що він має право на те й друге – занапастити й врятувати сина, котрий зробив його своїм володарем. Він може й занапастити, якщо захоче, може також і відпустити, якщо захоче, бо полонений перебуває під його владою. Якщо він скаже: ти будеш багатий чи бідний, то й друге є в його владі. Так і у світі більша частина людей віддала себе в руки дияволу.

З другого боку, цим ошуканцям багато допомагає те, коли людина звикне вірити їм; бо ніхто не звертає уваги на пророцтва нещасливі, а тільки на щасливі. Якщо вони мають якусь силу передбачення, то приведи їх до мене, віруючого. Кажу це не для того, щоби звеличувати себе; не варто звеличуватися тим, що я не вірю їм. Я многогрішний, але перед ними не стану упокорюватися і, через благодать Божу, сміюся над усіма ними. Приведи до мене чаклуна; якщо він має якусь силу передбачення, то нехай скаже, що станеться зі мною, що буде зі мною завтра. Але він не скаже; бо я перебуваю під владою Царя, а чаклун не має наді мною ніякої влади й сили; я далекий від його сітей і проваль; я служу царю.

Але, скажеш, такий-то вкрав, а один чаклун упізнав його. Це не завжди буває справедливо, а здебільшого смішно й фальшиво. Вони нічого не знають. Якщо вони й передрікали щось, то це було тільки справою випадку. Наші ж Пророки не помиляються; вони не кажуть одне справедливо, а друге фальшиво, але все справедливо; це й є передбачення. Тому, умовляю вас, перестаньте безумствувати, якщо ви вірите в Христа; якщо ж не вірите, то навіщо ганьбите себе, навіщо обманюєте? “Чи довго вам кульгати на обидва коліна?” (1Цар. 18:21) І навіщо ти ходиш до чаклуна? Навіщо запитуєш його?

Як тільки ти прийшов, як тільки став запитувати, то вже й зробив себе рабом його; бо запитуєш як той, що вірує в нього. Ні, скажеш, я запитую, не віруючи, що він каже правду, але випробовуючи його. Але й випробовувати, чи правду він говорить, властиво не впевненому в тому, що він бреше, а тому, що ще має сумнів. Навіщо ж ти запитуєш, що станеться? Якщо би вони говорили: ось що станеться, роби саме те й уникай саме того; тоді, хоча би також не слід було допускати такого ідолослужіння, та було би не так безумно. Якщо ж вони беруться до провіщення майбутнього, то той, що слухає, не здобуває нічого, крім зайвої скорботи; пророцтво не справджується, а він уже зазнав скорботи, вже замучив себе.

Якщо би корисно було – знати майбутнє, то Бог не приховав би цього від нас, наче через заздрість; Той не заздрить, Хто сказав нам, що є на небесах. “Сказав вам усе, – говорить Він, – що чув від Отця Мого”; і ще: “Я назвав вас друзями” (Ін. 15:14-15). Чому ж Він не відкрив нам майбутнього? Бо Він хоче, щоби ми анітрохи не турбувалися про це. Він не через заздрість учинив так; бо давнім Він робив провіщання, наприклад, про віслюка й деякі інші предмети (1Сам. 9), бо вони були схожі на дітей; а нас Він звільнив від турботи – розпізнавати невідоме, бажаючи, щоби ми анітрохи про те не турбувалися. Натомість – що нам відкрито? Те, чого давні не знали. Все, відкрите їм, маловажне; а ми знаємо, що ми воскреснемо, будемо безсмертні й нетлінні, що життя наше не матиме кінця, що все теперішнє мине, що ми будемо піднесені на хмарах, що злі отримають покарання, й окрім того багато чого іншого; і все це не фальшиве.

Знати такі істини чи не значно краще, ніж те, що віслюк, який загубився, знайдеться? Припустімо, що ти знайшов і забрав віслюка; яка ж від цього користь? Чи не можеш ти загубити його знову якимсь іншим способом? Якщо він не піде від тебе, то ти сам перед смертю залишиш його. А те, що сказав я, ми можемо мати завжди, якщо захочемо мати. Тож будемо прагнути цього; будемо шукати благ сталих і незмінних; не станемо слухати чаклунів, віщунів і ворожбитів, але Бога, Котрий ясно знає все, має знання про все; тоді й ми будемо знати все, що треба знати, і сподобимося майбутніх благ.

Зібрання повчань