Ніхто не може зазнати шкоди в душі своїй, якщо ми самі не завдамо шкоди своїй душі; а як, я скажу. Чи відібрав хто в тебе маєток? Він завдав шкоди тобі не в душі, а в грошах; якщо ж ти будеш пам’ятати зло, то ти сам завдаси шкоди своїй душі. Відібрані гроші не завдають їй ніякої шкоди, але ще приносять користь; а ти, не полишивши гніву, будеш тим покараний за це злопам’ятство. Чи лихословив хто й ганьбив тебе? Він не завдав ніякої шкоди ні твоїй душі, ні навіть тілу; а якщо ти, навпаки, став лихословити й ганьбити його, то ти сам завдав шкоди своїй душі, оскільки змушений будеш віддати звіт у тих словах, котрі ти говорив. Цього особливо я бажаю навчити вас: що душі християнина й віруючого ніхто не може завдати шкоди, навіть і сам диявол.

І не тільки це дивно, що Бог зробив нас неприступними для всяких підступів, але й те, що Він зробив нас здатними до здійснення чеснот, незважаючи на жодні перешкоди, якщо тільки ми захочемо того, чи будемо ми бідні, чи слабкі тілом, чи пригноблені, чи незнатні, чи раби. Бо ані бідність, ані хвороба, ані тілесне каліцтво, ані рабство й ніщо подібне, схоже на це, ніколи не може бути перешкодою до чеснот. Та що я кажу про бідного й раба, й незнатного? Якщо би навіть ти був в’язнем, і це не слугує для тебе перешкодою до чеснот; а як, я скажу. Чи засмутив тебе хтось із співмешканців і роздратував? Не гнівайся на нього; хіба пута й бідність, і принижене становище перешкоджають тобі в цьому? І що я кажу: перешкоджають? Навіть допомагають і сприяють приборканню гніву.

Чи бачиш іншого благоденствуючим? Не заздри, й тут бідність не становить перешкоди. Також, коли треба тобі молитися, роби це з тверезим і недремним умом; і тут не буде ніякої перешкоди. Будь у всьому лагідний, скромний, цнотливий і чесний, і для цього не потрібна зовнішня допомога. Величезна гідність чесноти особливо й полягає в тому, що вона не має потреби ні в багатстві, ні у владі, ні в славі, і ні в чому іншому подібному, а в одній лише душі освяченій, і не вимагає нічого більше. Бог вимагає від нас тільки того, що в нашій владі. Отже, будемо віддавати належне з нашого боку, й раніше за все інше будемо приборкувати балакучість язика й не говорити ненастанно; бо “при багатослів’ї не минути гріха” (Пр. 10:19).

Якщо ти маєш сказати щось корисне, то розкрий вуста; якщо ж немає нічого необхідного, то мовчи; бо це – краще. Чи ремісник ти? Співай псалми сидячи. Але ти не хочеш співати вустами? Роби це думкою. Псалом – великий співрозмовник; через це ти не зазнаєш нічого поганого, але й у майстерні будеш сидіти, як у монастирі; бо не зручність місць, але непорочність вдач дає нам спокій. Так, Павло, займаючись ремеслом у майстерні, не зазнав ніякої шкоди для своєї чесноти. Отже, не кажи: як я, ремісник і бідняк, можу любомудрствувати? Через те особливо ти й можеш любомудрствувати. Для благочестя бідність нам більш годяща ніж багатство, і діяльність – більше ніж неробство, а неуважним багатство є навіть перешкодою.

Коли треба приборкати гнів, загасити заздрість, вгамувати лють, здійснити молитву, виявити покірливість і лагідність, терпіння й любов, тоді бідність чи може бути перешкодою? Щоби досягти усього цього, треба не розтринькувати срібло, але виявляти добрий намір. Милостиня особливо потребує грошей, але й вона більше виявлялася в бідності; так, та, котра поклала дві лепти, була бідніша за всіх людей, однак перевершила всіх. Отож не будемо вважати багатство чимось великим і не станемо думати, ніби золото краще за болото, бо цінність цієї речовини залежить не від її природних властивостей, а від нашої думки про неї.

Зібрання повчань