Добре викрадати, тільки не ті речі, котрі гинуть, а Царство Небесне. “…хто докладає зусилля, – сказано, – здобуває його” (Мф. 11:12); таким чином, не лінивством можна досягти його, але старанністю. Що ж означає: “хто докладає зусилля”? Конче потрібне велике зусилля, бо шлях тісний; потрібна душа молодецька й енергійна. Ті, що крадуть, хочуть усіх випередити, не зважають ні на що: ні на огуду, ні на осудження, ні на покарання, але думають тільки про одне – як би заволодіти тим, що хочуть украсти, й випереджують усіх, хто є попереду.

Тож будемо й ми здобувати Царство Небесне. Це викрадення не гріховне, а похвальне; гріх тут – не красти. Тут наше багатство не завдає шкоди іншим. Тож постараємося здобути Царство; і якщо нас обтяжує гнів, якщо турбують похоті, то переможемо пристрасті, станемо покірливими, потрудимося трохи, щоби назавжди заспокоїтися. Не кради золота, але кради багатство, при котрому золото видається болотом. Скажи мені: якщо би перед тобою лежали свинець і золото, – що би ти вкрав? Чи не очевидно, що золото? Отож, у тому випадку, коли крадія карають, ти віддаєш перевагу кращому предмету; чи невже ж тоді, коли крадій заслуговує шани, ти не віддаси переваги кращому? Адже чи не обрав би ти краще цю, якщо би за викрадення тої й іншої було покарання?

Але тут немає нічого такого, а, навпаки, тут – блаженство. Яким же чином, запитаєш, можна викрасти Царство Небесне? Кинь те, що в тебе в руках. Доки будеш тримати це, – не можеш викрасти того. Покажи мені людину, у котрої руки наповнені сріблом: чи буде вона спроможна викрасти золото, доки тримає срібло, а не кине його й не стане вільною? Крадій нічим не повинен бути зв’язаний, щоби не бути затриманим. Адже й сьогодні є ворожі сили, котрі нападають на нас і намагаються відібрати в нас Царство.

Але будемо втікати від них, будемо втікати, не залишаючи за собою нічого, за що би вони могли вхопитися. Розірвемо нитки, оголимо себе від предметів житейських. Яка нам потреба в шовковому одязі? Доки будемо загортатися в ці смішні шати? Доки будемо закопувати в землю золото? Тепер, принаймні, полишимо це, щоби, й інших навчивши своїм життям, отримати обітовані блага.

Зібрання повчань