Тілесна і духовна пожива (Мф. 14:14-22)
Роздуми Марії Яреми, що присвячені євангельському читанню у 8-му неділю після П’ятдесятниці . . .
Євангеліє восьмої неділі по Зісланні Святого Духа оповідає нам про перше з двох чуд помноження хлібів. Для Бога, Який словом та чудодійною силою живив Свій народ, звісно, не було неможливим, ані проблемним нагодувати його поживою тілесною. Цікавим є, однак, той факт, що спонукають до цього чуда не самі люди, що прийшли з міст на це пустинне місце та, втомлені й голодні, до вечора не мали поживи. Серед них були також діти, можливо, й літні люди. Вони ані не розходяться, ані не просять дати їм час на придбання харчів, ані не просять їжі в апостолів чи Христа. Вони просто перебувають з Господом, слухаючи Його слова та видужуючи зі своїх недуг. Цікаво, що ці люди не побиваються про підкріплення для тіла. Настільки великою, отже, мала бути їх спрага поживи духовної. Прагнучи духовного, його отримали. Але отримали також і тілесні добра, ніхто бо з них не зостався голодним.
Доволі часто ми, що слідуємо за Христом сьогодні, поводимося в спосіб дещо супротивний. Ми прагнемо спочатку поживи тілесної, а потім дбаємо про духовну. У результаті не отримуємо ні першого, ні другого. Не тому, що Бог не може чи не хоче нас живити. А тому, що ми Його не шукаємо. Його не просимо. Ми старанно і прагматично обдумуємо, де і як насититись тілесно (йдеться не стільки про задоволення фізіологічних потреб в їжі, як про накопичення більших чи менших матеріальних благ), витрачаємо на це доволі часу, а наситившись, думаємо про день завтрашній і післязавтрашній. Духовне насичення стає другорядним, а отже, маловажним. Якщо ж воно маловажне, навіщо тратити на нього час?
У такій перекрученій ієрархії цінностей ми не можемо повірити в помноження хлібів, яке вчинив Христос. Або навіть можемо повірити, однак лише у формі історичного минулого. Натомість у сьогоденні нам видається нечуваним, не задовольнивши тілесні потреби, шукати духовних благ. А якщо ми ніколи не будемо задоволені забезпеченням тілесних потреб? Чи побачимо бодай колись блага духовні?