Над питанням, винесеним у заголовок, ламає голову багато людей, які цікавляться Біблією. Не секрет, що Старий Завіт лякає: чи то сценами насильства, які містяться в ньому, чи то покараннями, якими прямо погрожує Господь за непослух Його волі, чи то просто своїм об’ємом, адже людям банально лінь читати довжелезні списки імен народового Ізраїлевого чи усілякі приписи, які начебто стосуються лише того ж самого народу. Зважаючи на ці факти, багато людей наважується відкласти вбік Старий Завіт, щоб виключно зосередитися на Новому… Втім, не факт, що з часом ці самі люди не почнуть прискіпливо ставитися до біблійних книг, що входять вже до складу Завіту Нового. Але це питання залишимо на їхньому сумлінні, а краще задумаємося над питанням: Навіщо вивчати Старий Завіт?

Аргументів на користь вивчення можна навести безліч, втім, як і контраргументів, ми ж у свою чергу наведемо лише один: Старий Завіт – це Біблія, а точніше три її чверті за об’ємом, і тому негоже відкидати Слово Боже, інакше можна проґавити те послання, яке Господь підготував особисто для кожного. Зрозуміло, знайдуться розумники, які стверджуватимуть, що для них достатньо послань Завіту Нового, але з чого вони взяли, що в Старому Завіті для них НЕ МОЖЕ теж бути послань? Звідки така впевненість? – Від зарозумілості, чиїм корінням є гординя.

Ну, а для тих, хто все ж таки наважився взятися за вивчення Завіту Старого, пропонуємо увазі уривок з книги англійського євангеліста Едварда Деннетта «Вихід: доктрини в простому викладі», що присвячений подіям встановлення Пасхи:

«Необхідно звернути увагу на ще одну важливу істину: безпека людей жодним чином не залежала від їхнього морального стану, від їхніх думок, почуттів або переживань. Суть питання полягала лише в одному: чи було покроплено кров’ю так, як про це було сказано. Якщо кров була на будинку, його мешканці були в безпеці, якщо ж її не було, вони піддавалися суду, що чинився в землі єгипетській. Вони могли бути наляканими, охоплені страхом і відчаєм; вони могли провести всю ніч, намагаючись знайти відповіді на безліч питань, але, якщо кров була на їхніх будинках, вони були захищені від ударів ангела-губителя. Це була цінність крові, єдиного засобу на землі, який забезпечував їм захист. І ще: коли б навіть вони були найкращими людьми у світі за людськими мірками, без крові кроплення вони все одно зазнали б однієї долі з найнікчемнішими й найгрішнішими єгиптянами. Запорука їхньої безпеки, повторимо це ще раз, знаходилася винятково в крові пасхального ягняти».

От так стисло і, сподіваємось, переконливо автор доніс своїм читачам думку про те, що спасаємося ми не через власні заслуги, якими б вони не здавалися величними і значущими для нас чи нашого оточення, а виключно за Божим хотінням: «Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це – Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8,9), – так підсумував апостол Павлу цю думку в Завіті Новому. Про те ж саме йдеться і в Завіті Старому… от тільки більш відверто, через це, певно, багато хто не хоче приймати такий виклад цієї біблійної новини і тому не приймає Старий Завіт. Що ж, залишимо це на їхньому сумлінні…

Редакція сайту

Ближче до Бога

Ваш коментар: