Проповідь о. Івана Петришака на свято Успіння Пресвятої Богородиці . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Одне з найбільших дванадцяти свят у церковному році – Успіння Пресвятої Богородиці. Чим заслужила собі Пресвята Богородиця таке вшанування? Звичайно тим, що стала Матір’ю самого Господа слави. Хто ближче міг бути біля Ісуса Божого Сина як не Його рідна Мама? Мати завжди до своєї дитини є найближче. Тому Господь наш Ісус прославив Свою Матір тим, що поставив її найвище з усіх створінь неба і землі, зробивши її Царицею Неба і Землі, вищою від ангелів. І не дарма ми співаємо в молитві Достойно єсть, що вона «чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів».

На Марійські свята ми часто слухаємо Євангеліє від Луки про Марфу і Марію, сестер Лазаря, які прийняли Ісуса у своєму домі. Одна з сестер клопоталася прислугою, а інша сиділа і слухала Христові слова. Що є важливим, коли приходить у дім гість? Звичайно, ласкаве прийняття, спільна розмова і трапеза. Гість, який відвідує наш дім у першу чергу хоче побути з нами, хоче поспілкуватись, поділитись своїм життям, переживаннями, здобутками чи турботами. Але коли немає належної уваги через біганину на кухню, то тоді стаємо подібні до Марфи, клопочемося про другорядні справи. А важливо бути з гостем! І Ісус про це яскраво зауважує Марфі: «Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. А потрібне ж тільки одне» (Лк. 10:41,42). Чого саме? Бути з Господом!

Невже ж Марія була така невторопна і лінива, що не хотіла допомогти своїй сестрі? Ні, навпаки, Марія все передбачила. Вона не ухилилася від роботи, вона просто ту роботу, яка була на неї покладена виконала раніше, тому тепер і змогла присвяти свій час для Ісуса і його послухати. За це її Господь похвалив і сказав, що вона вибрала кращу частку, що не відніметься від неї. Деякі конечні справи в житті потрібно зробити заздалегідь, щоби був час на Господа.

Дорогі в Христі брати і сестри! Чого вчить нас це Євангеліє? Вчить того, щоб ми у своєму житті вибирали кращу частку. Сьогодні свято. Багато людей святкує, але чи вони слухають Ісуса так, як його слухала Марія? Чи вони були зранку в Церкві? Чи чули голос Христа? Багато людей сьогодні заклопотані земними справами, так само вони заклопотані і в інші свята. Вони працюють, стараються, накривають столи, але не досягають обіцяного щастя, бо не знайшли часу, щоби послухати Господа. Святкування без Ісуса не приносить щастя і миру душі.

Ви, дорогі в Христі, знайшли час на Господа, прийшовши на це вечірнє богослужіння. У святому Євангелії промовляє сам Господь. Як Марія сиділа в ногах і слухала Його Слово, так і ви сьогодні – у ногах Христа слухаєте Його голос. А Христос промовляє. До кожного окремо він промовляє Своє Слово. «Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його» (Лк. 11:28).

У Євангеліях у різних місцях ми знаходимо, що Марія Божа Мати у своєму серці зберігала слова Ісуса чи те, що стосувалося Його. Коли ставалася якась подія з Ісусом, то євангелисти описують, що Марія тримала те у своєму серці і над тим роздумувала. Ось, дорогі в Христі, що маємо зберігати у своєму серці – події, які пов’язані з Ісусом і Його науку. Наше серце не є смітником, щоб у ньому зберігати все. Наше серце є тайником, сховищем в якому мають зберігатися найдорожчі речі. Тому стараймося в серці, у цій скарбниці душі, зберегти тільки найдорожче – пам’ять про Бога, пам’ять про Його слова. А все інше – гордовиті думки про себе, про своє майбутнє, образи, турботи, гріхи маємо поручити Богові, віддати Йому. У серці залишити місце тільки для Нього.

Апостол Павло пише: «Бо для мене життя – Христос» (Фил. 1:21). Коли ми почнемо жити Богом, коли Його будемо ставити у своєму житті на першому місці, тоді, як каже святий Августин усе інше стане на своє місце. Як Матір Божа слухала Бога і в один момент почула слова ангела, що вона народить Сина, так і ми дорогі в Христі, слухаймо в тиші Бога. Слухаймо, що Він нам промовляє, бо Він до нас говорить у Євангелії і в молитві. Стараймося вибрати кращу частку. Цією часткою є бути з Богом, шукати Його і сидіти в Його ногах та слухати Його слово.

Вчімося від Марії, сестри Лазаря, сидіти в ногах Ісуса, вчімося від Богородиці в тиші роздумувати над Божим Словом. Як Богородиця із пелюшок виховала малого Ісуса, і була з Ним до самого кінця, так само вона готова і нас виховати до «пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової» (Еф. 4:13). Довірмося Марії і вона поведе нас дорогою, яка приведе до її Сина Ісуса. Амінь.

Автор: о. Іван Петришак

Усе по темі: Успіння Пресвятої Богородиці