Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято Покрова Пресвятої Богородиці . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Згадуючи дивні події тисячолітньої давнини, пов’язані із сьогоднішнім святом Покрова Пресвятої Богородиці, згадуючи приголомшливе диво явлення Божої Матері у Влахернському храмі, постійно ловиш себе на думці, що якби зараз нам, грішним, дано було побачити те, що побачили блаженний Андрій і учень його Єпіфаній, як би відразу, в одну мить змінилося наше життя, як би зміцніла і помножилася віра наша, як би змінилися наші стосунки один з одним, скільки б раптом виявилося в нас любові, милосердя, співчуття. О, якби диво, хоч би тільки малесенький знак того, що Бог з нами і серед нас!

Так чекаємо ми явних свідоцтв Божої присутності у світі цьому перелюбному і грішному, так чекаємо, що готові не один десяток кілометрів проїхати або навіть пішки пройти, щоб тільки доторкнутися до дива, щоб тільки подивитися на мироточиву ікону, щоб хоч би злегка, хоч би побічно, але прилучитися до святині, насититися радістю спілкування з Богом! А життя, звичайне наше повсякденне життя, наповнене метушнею, спокусами, сльозами і сміхом, смутком і тривогами, йде як би саме по собі. І ми так звикли до цього повсякденного життя, що і не помічаємо навіть його стрімкого перебігу, його оманливої тривалості. І здається нам, що дива ми не гідні, що святість – не про нас, що Бог далеко.

А тим часом, як каже апостол Павло, «Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же» (Євр. 13:8). І Новий Єрусалим поняття зовсім не географічне, а духовне. Та й взагалі, кажучи серйозно, немає сенсу далеко їхати, поглиблюватися в часи нечувані, щоб пережити радість зустрічі з Богом – усе це відбувається під час божественної літургії.

«Але то і біда, – скажете ви мені, – що очі наші цього не бачать, і пальці наші цього не відчувають, і вуха наші чують не ангельський спів, а шум метушливого міста за вікнами храму».

Неправда! Якби так було, якби нічого не відкривалося нашій душі в ці святі хвилини, ми б і дня не прожили б у Церкві. Ми б дуже давно проміняли ці невідчутні радощі на цілком тілесні, цілком плотські втіхи світу цього. А якщо цього досі з нами не сталося, отже, милість Божа, любов Божа творить диво прямо зараз, на наших очах: плотська і ледача людина повільно і тяжко преображається в ангела, подібно до того як гусениця перетворюється на метелика.

Адже це тільки нашим тілесним очам здається, що над нами низька стеля храму. Насправді ось вже тисячоліття Мати Божа простягає над нашими головами, над нашою багатогрішною і багатостраждальною землею Свій блискучий покров, Свій захист, Свою непорушну і непохитну любов – любов до усіх до нас, таких слабких, таких лукавих, таких грішних, таких незрячих. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Покрова Пресвятої Богородиці