Любити почуттями та любити нутром (Лк. 6:31-36)
Роздуми Марії Яреми, що присвячені євангельському читанню в 19-ту неділю після П’ятдесятниці . . .
Євангельське читання дев’ятнадцятої неділі по Зісланні Святого Духа закликає вірних до щонайдосконалішої любові до ближнього. Замало є любити, каже Христос, тих, кого любить серце. Тих, хто відповідає таємною любов’ю. Але як можна наказувати любити тих, кого не любить серце?
Всі добре знаємо, що неможливо заставити себе полюбити когось почуттям, якщо з різних причин це почуття відсутнє. Неможливо змусити себе емоційно та чуттєво любити якусь особу, якщо вона не викликає власне цих емоцій чи почуттів. Чому ж тоді Господь наказує таку любов? До ворогів? До тих, хто нас не любить, не чинить добро, не віддає позичене? Як це можливо, якщо неможливо змусити своє серце любити?
Господь не вимагає від нас емоційної чи почуттєвої любові. Її неможливо вимагати в стосунку до «нелюбих» людей. Зате вимагає від нас любові ще глибшої, ще сутніснішої, ще жертовнішої, ще правдивішої. Любові як способу життя. Не хоче Христос, щоб ми любили ворога чи того, хто не чинить добра чи не віддає позичене, своїми емоціями та почуттями, але прагне, щоб ми любили його своїм нутром, своєю життєвою поставою, своїм до нього відношенням, самим своїм буттям.
Що ж це значить? А це значить простити, якщо емоції та почуття говорять нам мститися. А це значить позичити, якщо емоції і почуття говорять нам в жодному разі не робити цього. А це значить чинити добро, якщо емоції і почуття провокують лише на зло.
Дуже похвально і добре любити людину емоційно та чуттєво, але цього замало. Навіть ту людину, яку любимо емоціями та почуттями, потрібно любити не тільки так, а значно глибше і правдивіше. Що ж до тієї людини, яку не любимо ні емоціями, ні почуттями, то її слід любити своїм життєвим вибором. Вибором бути послідовником Христовим, а не грішником, який любить тих, які його люблять, добро чинить тим, які йому чинять, позичає тим, які віддають своєчасно. Вибором бути чадом Отця Небесного, Який є милосердний і незмірно благий.