Роздуми Марії Яреми, що присвячені апостольському читанню в 26-ту неділю після П’ятдесятниці . . .

В уривку Послання до ефесян, який читають на святій Літургії двадцять шостої неділі по Зісланні Святого Духа, чуємо заклик апостола Павла поводитися як мудрі і як ті, що перебувають у світлі, не беручи участі в ділах темряви. Добро, справедливість та правда власне несуть у собі світло. Слід шукати світла, адже світло є те, що подобається Богові.

Натомість багато людей не прагнуть шукати світла і жити в ньому, бо ж у світлі важче коїти зло, ніж потай. Навчає, однак, апостол, що діла темряви колись стануть явними, і все, що соромного діється в темряві, буде виведене на світло. Яким чином? Бог, Який знає всі вчинки та задуми людини і який є Світлом, якщо не в цьому віці, то в майбутньому виведе на яв усе, що людина чинила в темряві. Св. Павло тому й закликає негайно прокинутися зі сну гріха і дозволити Христові вже зараз просвітити нас, не помножуючи більше «діла темряви». Бо ж «дні лукаві», тобто короткі, і незабаром доведеться постати перед Христом. Поводитися мудро, обачно, виконувати Божу волю, сповнюватися Духом, проказувати псалми і співати пісні духовні, прославляти Бога – ось діла того, хто живе у світлі. Натомість немудра поведінка і необачна, впивання вином і розпуста, лінивство в молитві – діла того, хто живе в темряві.

Деколи люди блукають у темряві з власної волі, намагаючись приховати діла, про які «соромно i говорити». Деколи вони просто не бачать Світла і не знають, як вийти з темряви. Деколи вони, будучи в темряві, думають, що перебувають у Світлі. Важливо не спати в тій темряві, а прокинутися і шукати Христа – Світло, що «освітлює кожну людину» (Ін. 1:9). Сон гріха потягає і ми схильні постійно відкладати час нашого пробудження, кажучи собі: «Ще трошки посплю і ось зараз уже встану». А «дні лукаві». Оце «зараз» може виявитися уже запізнілим. Можна проспати і не увійти з Нареченим у світлицю.

Необхідно прокинутися. Але першим кроком до пробудження з темряви до світла є усвідомлення свого перебування в сні і темряві. Не будьмо немудрі і необачні. Не обманюймо себе, не живімо в примарному світлі, але шукаймо Христа – правдиве і вічне Світло. Звісно, що в такому Світлі, правдивому, а не примарному, видно всі наші вчинки і нам стає незручно так жити. Бо ж легше жити в темряві. Або нам подобається жити в напівтемряві, у сутінках, де начебто щось і видно, але не повністю. Це свідчить про нашу злосливість. Бо доброму нема чого таїтися від Світла. І тому, хто справедливий, нема чого покривати себе покровом темряви. Такий, навпаки, прагне Світла, щоб не спотикатись, не блукати, не згубити дорогу.

Поводьмося як мудрі, а не як немудрі, використовуючи час, бо «дні лукаві».

Роздуми над недільними читаннями