Усе добре, що створив Бог, людина зруйнувала, знівечила, зіпсувала. Та і самі люди навколо – немовлята ще бувають прекрасними, а коли виросли, стали дуже і дуже важкі, нудні, дратівливі, злі, заздрісні. Серед усього цього жити важко, і сумно, і нудно. Тому багатьох тягне душею прийти в храм, від усього цього відпочити, відволіктися і заспокоїтися. І дійсно, усе це людина отримує. Але хоча Христос Своїм учням сказав: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас», той спокій, якого ми набуваємо в храмі, може бути суто зовнішнім, душевним, психологічним. Бо знову вийшовши в цей світ і зіткнувшись з якимсь злом, ми побачимо, що цей спокій дуже швидко випаровується. Бо він не справжній, а пов’язаний з настроєм.

Люди, які живуть у світі, дуже хотіли б мати завжди гарний настрій. Від чого буває зазвичай гарний настрій? Коли людина добре себе почуває, коли вона нікому не винна і їй нічого не винні, коли в неї немає жодних турбот, коли гарна погода, і причому гарною вона вважає ту погоду, яка їй потрібна в цей момент. Якщо вона займається городом, то це дощ, якщо вона лежить на пляжі, це сонце, а якщо їй кудись треба йти, це прохолода.

До гарного настрою людина прагне з допомогою і вина, і якоїсь передачі по телевізору. Цьому служить і музика, і відвідування гостей – звісно, людей приємних, а якщо вона людина ділова, то людей потрібних. Бо передчуття щедрих благ від доброго завершення справи настільки захоплює душу людини, що вона готова навіть і з нудним сидіти, і з гидким, аби справа вийшла.

І безліч речей створює гарний настрій: коли діти не плачуть, не капризують, коли усе тихо, і гладко, і спокійно. Такий земний рай. І кожен з нас час від часу іноді на хвилини, іноді на години цього досягає. І дійсно, душа наша в ці хвилини спокою отримує відпочинок. Але, на жаль, це тимчасово і закінчується дуже швидко, щойно та зовнішня умова, від якої ми залежимо, змінюється.

А той спокій, до якого кличе нас Господь, зовсім іншого роду. Господь хоче, щоб наша душа, яка належить світу іншому, жила б цим світом, була б залучена в життя духовне, причому залучена настільки, що ті скорботи, які вона відчуває, живучи на землі, для неї були б легко переборні.

Думки про навколишнє