За допомогою благодаті Божої можна усі пристрасті здолати, і не лише здолати, але навіть прославити у своєму житті Христа. Це дуже добре видно на прикладі святого мученика Воніфатія. Ось була людина як би на лівій частині цифрової осі – і не лише досягла нуля, але і пішла в плюс, сподобилася життя святого. Самій людині це зробити неможливо, бо вона поневолена гріхом. З цього рабства її може покликати тільки Господь, і, якщо вона відгукнеться на цей заклик, тоді гріх можна здолати.

Взагалі пияцтво – це хвороблива пристрасть душі, бо випити не тіло просить, а душа. Вино – найкращі ліки від стресу. Життя на землі важке, а коли вип’єш, напруга вмить знімається. І усе було б чудово, коли б не наркотичне звикання. І ось людина потрапляє в пастку. Спочатку вона вимушена дозу спиртного збільшувати, а закінчує тим, що вже бачить світ невидимий, бісівський.

Якщо людина п’є постійно, то вона втрачає свій образ, стає зовсім інакшою. Багато п’яниць дивуються, чому їх вдома вороже сприймають. Йому здається, що, навпаки, він сьогодні якось особливо веселий, приємний, дотепний, а дружина невдоволена. Чому? Бо він себе усвідомлює самим собою, а дружина сприймає, неначе в дім прийшов абсолютно інший чоловік: у нього інше обличчя, у нього інша поведінка, у нього інші слова, у нього інший запах навіть. І ця абсолютно чужа людина чекає до себе ставлення як до чоловіка, вимагає, щоб його так само любили, жаліли, спати укладали. Якщо домашні мають упокорювання, терпіння, вони можуть усе це винести, а звичайна людина просто не в змозі, бо вона це розцінює як насильство над собою.

Алкоголік втрачає свої особові властивості. Кожна людина унікальна, але в п’яниці те, що закладене Богом, цей образ Божий, починає деградувати, спотворюватися. Дійсно, п’яний зазвичай викликає сміх, бо поводиться як ідіот. Якби ми ніколи раніше з цим не зустрічалися, а побачили уперше, ми б подумали, що це божевільний. Недаремно алкоголіками психіатри займаються. Ось йде доросла людина, хитається, у неї слині течуть, вона щось незв’язне бурмоче, здійснює безрозсудні вчинки. Древні казали, що пияцтво – це добровільне безумство. Людина добровільно бере на себе безумство, але не заради Христа, а через гордість.

П’яницям через гордощі завжди дуже важливо як вони виглядають в очах інших людей. Ось наливають чолов’язі восьму чарку коньяку, він каже: ні, мені вже досить, якщо я вип’ю, у мене голова болітиме. І немає жодних проблем. А гордому відмовитися неможливо: як би хто чого не подумав, як би чого не сказав, – неначе йому чотири роки від народження. І виникає така дика проблема: як це так відмовитися? Ось друг приїхав, і треба обов’язково з ним випити. Ну а для чого треба? Якщо другу потрібний ти, то ось ти з ним спілкуєшся. А якщо йому треба випити, він може і на вокзалі випити, та і взагалі будь-кого на вулиці зупини: у мене пляшка є, давай? З чотирьох троє не відмовляться. Тому якщо тобі потрібен друг, то ось я друг. Але ні, цілі ритуали бісівські розігруються.

Саме тому Господь і каже: «Свята ваші ненавидить душа Моя» (Іс. 1:14). Для Бога ненависні усі ці поминання, весілля, бо це все бісовщина від початку до кінця. Одні марнославлять, намагаються стіл завалити так, щоб інші з’їсти не могли, другі засуджують, треті починають за здоров’я, закінчують за упокой, ледь не в бійку. Усі ці застілля з пияцтвом – це дійсно веселощі сатани, буквально сатана править бал.

Повне зцілення від пияцтва можливе тільки при зціленні гордині. Ну а як людині допомогти позбутися гордості? Гордість – це найнебезпечніша зараза. Вона, по-перше, не дається взнаки: будь-яка горда людина, якщо їй сказати «ти гордий», ніколи в житті не зізнається в цьому. Чому? Бо її гордість робить сліпою. По-друге, гордість робить людину дурною, і жодні аргументи на неї не діють. Тому людині, що пиячить, читати якісь нотації, щось аргументувати абсолютно безглуздо. Тут має бути абсолютно інша терапія, і до кожного потрібен індивідуальний підхід. Це складна проблема, і не завжди її можна вирішити. Але з іншого боку, звісно, терпіння і зусилля все долають. Допоможи і нам, Господи, у наших сім’ях за молитвами святого мученика Воніфатія здолати цю погибельну пристрасть.

Думки про навколишнє