В очікуванні свята серце людини переповнене урочистою радістю, так що в ньому вже немає місця для буденних земних турбот. Всесвіт і зірки, люди на землі і Ангели на Небі величають, оспівують Різдво Господа нашого Ісуса Христа, Який приніс нам надію на спасіння. А ми? Чи готові ми до зустрічі з Христом, що народжується?

Людина – створіння Боже, створіння розумне, і тому життя наше має бути осмисленим. І в день Різдва кожному, хто шукає сенс життя, а не хоче бути просто твариною чи рослиною, непогано замислитися про те, що Христос приходив на землю і заради нього теж.

Христос почав Свою проповідь із заклику до покаяння: «Покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне». Покаятися – означає змінити свої думки, змінити своє життя, зробити в ньому переворот, але не просто в ім’я якихось абстрактних ідей або вчень, а саме заради життя у вічності. І в день Різдва Христового кожному з нас це треба знову і знову обдумати, і якщо серце наше схилиться до Христа, то встати на цей шлях і постаратися бути вірним Богові до кінця. Тоді наше життя набуде того істинного, справжнього сенсу, до якого закликає нас Господь.

Ми приходимо в храм, щоб вклонитися Немовляті Христу. А поклонятися Христу означає прийняти ту святість, яку Він приніс у світ, прийняти Дух, Який Він послав у світ, прийняти вчення, яке Він сповістив цьому світу. На жаль, ми живемо наприкінці людської історії, коли вже закінчується Царство Христове, коли люди відходять від Бога і гадають, що Різдво Христове – це означає смачно поїсти, попити і потанцювати, послати один одному півсотні листівок. Але Господь прийшов не для цього. Він хоче звільнити нас від гріха. І свободу від гріха, справжню свободу, може нам дати тільки вчення Христове, тільки Його благодать, тільки Його Церква.

Кожен з нас має певний досвід церковного життя, кожен пізнав вже силу Божу в боротьбі з гріхом і знає, як його перемагати. Гріх долається надзвичайними людськими зусиллями. І коли Господь бачить ці зусилля, Він допомагає в цих стараннях, Він зберігає від падінь. Чим більше ми потрудимося над своєю душею, тим більше Господь нам допомагатиме. Він збереже нас і спасе, аби ми були вірні Йому, вірні тим словам, якими Він нас учив. Ми повинні пізнати їх не лише розумом, а наслідувати їх, полюбити їх, полюбити Самого Христа, схилитися перед Ним. І тоді Він увійде до нашого серця і ніколи не розстанеться з нами.

Думки про навколишнє