Щирість Савла-Павла (Гал. 1:11-19)
Роздуми Марії Яреми, що присвячені апостольському читанню в Неділю по Різдві Христовому . . .
У неділю по Різдві Господньому в часі святої Літургії читають уривок Послання до галатів, де св. апостол Павло описує, як він ревно боронив юдейську віру від християнства, а згодом як проповідував християнство між юдеями та й іншими народами. Про те, що апостол Павло перед покликанням до апостольства гонив Церкву Божу, бачимо також і з читання Книги Діянь у третій день Різдвяних свят, коли згадуємо пам’ять св. первомученика Стефана. Адже там сказано, що свідки «поклали свої одежі біля ніг юнака на ім’я Савл» (Діян. 7:58). Так-от, апостол Павло перед покликанням називався власне Савлом, і, як сам каже, він не просто переслідував християн, але «надмірно» гонив Церкву та руйнував її. Такий його стан свідчила про його щирість в юдействі, йому справді залежало на тому, щоб віра батьків не була зруйнована християнами. Настільки ж щирим він став і християнином, коли Бог об’явив йому Свого Сина, Який прийшов у світ, народившись від Діви, поживши між людьми, умерши і воскреснувши з мертвих.
Цей уривок читають у неділю по Різдві ще й тому, а радше насамперед тому, що в ньому згадано постать Якова, брата Господнього, пам’ять якого святкується власне в неділю по Різдві поряд з пам’яттю праведного Йосифа обручника та Давида царя. Св. Яків був першим єпископом Єрусалиму (хоча не був одним з дванадцяти апостолів), саме тому апостол Павло мав нагоду його бачити, прийшовши до Єрусалиму, щоб відвідати апостола Петра.