Про моральність
Чому так швидко падає моральність? Узяти, допустимо, пияцтво. Статистика свідчить, що в 1950 році пиячили в 10 разів менше, ніж у 1965 році. Це один гріх, а інших краще не торкатися, про це навіть говорити соромно. У дітей немає доброго прикладу. Ось немовля лежить у ліжечку, ніжками, ручками дригає, і, звісно, дитина не п’яниця, не наркоман, не лиходій, не злодій. І навіть якщо тато в неї розбійник, а мама теж залишає бажати багато кращого, вона все одно дитинка, вона ангел. Душа в неї чиста, хоча є, звичайно, і схильність до гріха, як у всякої людини.
Але ось дитина потрапляє в атмосферу нашого світу, і що вона бачить? Вона росте серед лайки, склок, взаємних образ і постійної брехні. Мати каже: «А ти йому наддай, а ти з цим не водися». Якщо дітки старші, то тільки і чуєш: йолоп, дурень. Причому такими голосами жахливими, що думаєш: чи діти це? Ось включає дитина телевізор. Які моральні риси там прищеплюють, що показують? Кіно про любов? А в чому ця любов виражається? В одній розпусті. І так весь світ, усе, чим дитина оточена: і книги, і стосунки між дітьми в школі, і в сім’ї, – усе спрямоване на те, щоб її розбестити і убити в ній святість. А потім, звичайно, починаються і тютюн, і випивка, і наркотики, далі розпуста, злочини, ну а потім вже і в’язниця.
Деякі раз на рік дитину в храм приведуть, скрутять її, вона кричить, виривається. Щоб то не було треба причастити! Ну і що? Вона про церкву тільки з жахом згадуватиме. І багато дорослих згадують про неї як про щось страшне, бо їх схопили, зв’язали, кудись принесли, щось у рот увіткнули; дикий крик, страх, обстановка незнайома, багато людей, вогні горять… Це ж не так усе робиться.
Якщо ми хочемо, щоб наші діти, онуки, правнуки, праправнуки теж прийшли до Христа, ми повинні виявляти приклад християнського життя, ми повинні разюче відрізнятися від світських людей. Єдиний спосіб виховати правильно дітей – почати виховання самих себе. І якщо цього не станеться, то жодні умовляння, крики, покарання нічого не дадуть і ми усе життя, що залишилося, дивитимемося на свою дитину і, як у дзеркалі, бачитимемо самих себе.