Безбожне життя
Головний наш гріх полягає не в тому, що ми коїмо погані вчинки, він полягає в тому, що наше життя протікає абсолютно окремо від Бога, у тому, що в нас з Ним немає жодних взаємин, що наше життя – безбожне, бо в ньому немає Бога. Ми існуємо самі по собі: ось моя дружина, ось мої діти, моя квартира, робота, ось моє прання, булочна – це коло нашого буття. А де в ньому Бог? Іноді дехто з нас, раз на тиждень, приходить у храм – тоді він згадує про Бога, намагається молитися; чи якусь книгу відкриє духовну, Священне Писання; чи уранці і увечері молиться – п’ять хвилин уранці, десять увечері. От і все, у цьому і полягає, власне, наше християнське життя. А решта? А решта – це гріх незалежно від того, чи збираємо ми поштові марки, чи п’ємо горілку або просто гуляємо лісом. Якщо ми, гуляючи лісом, забули про Бога, то це є гріх.
Гріх – це не обов’язково завдавання зла комусь; це є відокремленість людини від Бога. А вже як людина відділяється від Бога – за допомогою самогону, або в карти грає, або ще якимсь чином, – вже не так важливо. Не так важливо, за який злочин людина сидить у в’язниці, – головне, що вона у в’язниці, що вона відокремлена від світу. І будь-який гріх відділяє нас від Бога. Ми Богом тільки користуємося: у нас хтось помер – отже, нам треба відспівати; хтось у нас народився – отже, треба хрестити; щось у нас заболіло – молебень відслужити; чи іменини в мене – треба причаститися. А чому саме в іменини, чому не наступної неділі, чим одна літургія гірша за другу?
У нас життя духовне йде як би від випадку до випадку. І це ставлення наше до Бога є гріх, є формене неподобство. Уявимо собі, що Господь від випадку до випадку нам би давав сонце. Ось воно згасло, допустимо, на тиждень і тільки наступної неділі почало б світити. Після такого згасання сонця не залишилося б нічого: ні води, ні землі, ні птахів, ні звірів. А Господь постійний у Своїй турботі про нас, Він постійно керує усіма процесами, які на землі відбуваються, і завдяки цьому ми живемо. Наше життя цілком залежить від Бога, а ставлення наше до Нього потворне, бо ми нічого не цінуємо.
Ця наша відокремленість від Бога є гріх, як мовиться, у загальному плані. А є ще гріх зокрема – щоразу, коли ми в чомусь грішимо, ми тим самим відділяємо себе від Бога.