Роздуми Марії Яреми, що присвячені апостольському читанню в 30-ту неділю після П’ятдесятниці . . .

У читанні Апостола тридцятої неділі по Зісланні Святого Духа чуємо настанови св. Павла щодо християнського життя. Апостол продовжує тему «вдягання» в Христа. «Вдягніться, – каже, – як обрані Божі, святі та улюблені, в милосердя, благість, смиренномудрість, лагідність, довготерпіння». Оскільки християни є «обраними Божими, святими і улюбленими», то їм належить справді свідчити свою богообраність та святість, а таким їхнім свідченням буде вияв «благості, смиренномудрості, лагідності, довготерпіння», а також терпеливості щодо інших та прощення.

Апостол Павло вслід за Христом навчає прощати, як і Господь кожному з нас прощає. Вершиною «вдягання» в Христа є любов, вона ж і «сукупність довершености». Ніяка чеснота не є як любов, ніщо не єднає так досконало, як любов. Християни покликані жити в любові, а також жити в мирі Христовому, адже вони творять одне Тіло Христове – Його Церкву. У тілі не може бути незгоди, бо тоді воно не зможе існувати, натомість досконала гармонія дозволяє тілу жити і розвиватись. Поза тим християни покликані жити у вдячності, а не в наріканні. Своїм життям мають створювати умови, щоби Слово Боже перебувало в них і то перебувало щедро, а не сповидно і маргінально. Повинні навчатися в мудрості і навчати інших, напоумляючи їх, а не підносячись над ними. Покликані радіти і вдячно співати Богові.

Апостол Павло в Посланні до колосян таким чином виявляє образ правдивого християнина: співчутливого, доброго, смиренного, лагідного, довготерпеливого, терплячого; такого, що вміє прощати, любити, жити в мирі, бути вдячним, мудрим, уміщати в собі Слово Боже. Якщо ж християнин є неспівчутливий і недобрий, несмиренний і нелагідний, недовготерпеливий і нетерплячий, то він не вдягнений у Христа. Якщо християнин не прощає і не просить прощення, не любить і не дозволяє себе любити, не є вдячним і не вміщає в собі Слово Боже, то він не вдягнувся в Христа. А якщо християнин не вдягнений у Христа, чи є він тоді християнином?

Якщо Христос не є для нього одіянням, тоді ким є Христос? Принагідною особою в житті, випадковим персонажем, тимчасовим Божеством? І в що ж тоді вдягається християнин? У славу і грошолюбство, у марноту і суєту, у минущість і тлінність? Якщо так, то він насправді не є послідовником Христа, а лише носить Його ім’я. І то недостойно носить. На суд носить, а не на оправдання. Християнин покликаний вдягнутися в Христа і стати новим творінням. Якщо ж ні, то залишається «старою людиною» і не є послідовником Христа, а лише формальним носієм Його святого імені.

Роздуми над недільними читаннями