Мати в собі благодать – благий дар від Бога – це, власне, і є мета християнського життя. Але ми повинні знати, що з кожним нашим гріхом благодать від нас відходить, а коли ми заповідь Божу виконуємо, вона поселяється в нашому серці. Немає нічого страшнішого за її втрату, але ми цього не відчуваємо, оскільки благодаті, власне, майже не знаємо, іноді тільки якимись короткими секундами в усьому нашому житті вона нас осяює. Хто хрестився в дорослому віці, пам’ятає той короткий благодатний період після свого хрещення, коли душа його очистилася і він перебував в якомусь дивному захваті, в неусвідомленому блаженстві.

Ми отримуємо благодать і через інші таїнства. Коли ми підходимо до сповіді і каємося у своїх гріхах, Господь бачить наше покаяння і прощає нам гріхи, тоді душа наша очищається і в цей очищений духовний простір входить благодать Божа. І якщо наше покаяння істинне, ми відходимо від сповіді абсолютно іншими, новими людьми.

Благодать дається і в молитві, бо коли ми молимося Богові, то знаходимося в Царстві Божому. Адже Бог де? У Царстві Божому. І якщо молитва наша не розсіяна, а істинна і йде з глибини серця, то ми стоїмо перед Богом, ми з Ним розмовляємо і отримуємо благодать.

Якщо ми виконуємо якусь заповідь Божу, наприклад заповідь послуху – нам не хочеться робити, а ми робимо, – то теж отримуємо благодать. Часто благодать відвідує нас після того, як ми зробили якусь добру справу заради Христа. Буває, що ми змучені, нам важко, у нас болить голова, але в нашому серці мир, радість, і тиша, і відсутність помислів. Це свідоцтво того, що нас відвідала благодать Божа за нашу працю, за нашу любов, виявлену до когось. І якщо ми наступного дня не розгубимо її, не проллємо як через решето, а, навпаки, потрудимося так само, то приймемо благодать на благодать, і вона в нашому серці прибуватиме.

Бог не лише всемогутній, Він і нескінченний. Тому і зростання благодаті в серці людському нескінченне. Як би не була облагодіяна благодаттю людина, вона може бути ще більш облагодіяною. Як би людина не була свята, вона може бути ще святішою. Але той, хто хоче придбати дар від Бога, повинен увійти до Церкви – не лише ногами увійти, а усією своєю сутністю належати до Церкви. І тут, приступаючи до таїнств, вивчаючи Слово Боже і утілюючи слово Його у своєму житті, чекаючи Господа в молитві, куштувати благодать, щоб на власні очі побачити, «що благий Господь».

Думки про навколишнє