Вихід з безвиході
Хто з нас не страждає, бачачи, що наші діти йдуть не тим шляхом, яким нам би хотілося? У кого з нас не обурюється серце, коли ми бачимо, що наше дитя лежить, задерши ноги, і нічого не робить, плює в стелю, якщо в кімнаті, допустимо, безлад. Як же так, чому ж це таке? Ось ти прибери усе, а тоді валяйся. Це на наш погляд. А з його зовсім навпаки – навіщо прибиратися, коли завтра знову буде безлад, який у цьому сенс? Вже краще просто лежати, і усе. У кожного своя правда. Ми вже звикли до порядку, він нам милий, ми розуміємо, що без нього не можна нічого в житті досягти, це необхідна умова всякої роботи і взагалі життя. Безлад мучить нас; ніхто не любить прибиратися, але усі люблять порядок, сприймають його як благо. А наше дитя, ще не маючи такого досвіду, сприймає його не як благо, а, навпаки, як необхідне зло. Тому дуже зрозуміло, що нам хочеться одного в житті, а Богові – нашому Отцю – хочеться другого. Це відбувається через те, що ми маленькі, безглузді, ми не розуміємо і не думаємо, щоб зрозуміти.
Дівчинка маленька, яка не привчилася до домашнього господарства (мама її примушувала, а вона весь час пручалася), не розуміє, що мама їй бажає не зла, а добра. Мама знає, якщо дочка виросте безпорадною, то ніколи не дасть сім’ї своїй благо, а, навпаки, там завжди буде розгардіяш, мука, роздратований чоловік і так само не привчені до порядку діти, тобто всі проблеми зростуть у квадраті. Але дитина шукає свого і не шукає виконання благої волі батьків. Так і ми, маленькі, безглузді, не розуміємо того, що наше життя не можна назвати повним, що після смерті тіла життя наше не закінчиться, а тільки почнеться. Про смерть, яка усіх на нас чекає, ми теоретично знаємо, але абсолютно про неї не думаємо і не усвідомлюємо, що вона переведе нас в абсолютно іншу ситуацію, до якої ми не готові і яка багатьох з нас зіб’є з повного пантелику.
І щоб вивести нас з цієї безвиході, Отець Небесний послав на землю Єдинородного Сина Свого, Божественний Логос, Господа Ісуса Христа. Людина може сприйняти щось недоступне тільки через подобу, тому Син Божий прийняв тіло людське, щоб кожен з нас за подобою міг зрозуміти Отця Небесного, сприйняти Його. Бог став людиною, щоб людина стала богом, як казали святі отці.