Розваж, як злобний Каяфа несправедливе зізнання фальшивих свідків уважає за достатнє для засуду Ісуса Христа. Тому удає справедливого й питає Ісуса, чи не має що проти того свідоцтва: “Чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?” (Мф. 26:62). Що ж на це Ісус Христос? “Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних” (Мф. 26:63-64). Ісус Христос довів їм Своє Божество і що Його наука є Божою. Завжди Він творив такі великі чуда. А недавно воскресив у Вифанії умерлого Лазаря. А це чудо бачили найбільші юдейські достойники. Каяфа якби шукав правди, міг би вже давно навернутися. Проте він, найпереворотніший зі всіх, жадав зізнання Господа Ісуса Христа на те, щоб Його засудити. Справді диявольська злість, оперта на фальш і брехню.

Ісус Христос знав наміри Каяфи, проте сказав: “Ти сказав: Я є Сином Божим. Знаю, що за це мене засудите, але Я взиваю вас на суд Божий”.

“Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті” (Мф. 26:65-66).

Чи можна собі уявити більшу облуду від цієї, що хоче усправедливити злочин і одягається в плащ ревнощів на славу Божу. Хижий вовче, як зручно одягаєшся в овечу шкіру, щоб закрити перед світом свою хижість і злість! Ісусе Христе, Агнче непорочний, я відчуваю біль Твого Пресвятого Серця і вболіваю з Ним. Ой, як же Воно кривавилося на вид такої облуди злобного архієрея.

Розважання на дні Великого посту